15 років прожили разом, але коли я пришла до чоловіка в лікарню мені сказали, що я “ніхто”, бо не маю штампу в паспорті

15 років живемо у цивільному шлюбі, хочу узаконити стосунки, але чоловік проти.

Ми з моїм чоловіком разом майже 15 років. Мені 43, йому 72. У мене двоє дітей від першого шлюбу, вже дорослі, мешкають окремо. У нього теж двоє, але їхньої мати вже немає. Дочка з онукою живуть у його квартирі, а син — має проблеми зі здоров’ям із дитинства — живе з нами. З 2018 року я його опікун. Є спільна дочка, їй 11 років.

До грудня цього року все було гаразд. Потім мій чоловік захворів на корону. Приїхала його дочка, і я попросила її виписатися з квартири, бо через неї я не можу нічого оформити. Та закотила скандал, що я її виселяю, що хоче тут жити.

Її батька наступного дня відвезли до лікарні. В обід приїхала опіка з перевіркою. Виявилося, ця дівчина написала скаргу, що син чоловіка, якого я опікую, голодний. Після перевірки скаргу відхилили. А в мене стався нервовий зрив, не хотілося жити. Хотілося відмовитися від опіки, забрати свою дочку та піти.

Коли мій чоловік повернувся з лікарні, ми почали ходити поліклініками. А там лікарі запитують у мене: “Ви хто?” Він відповідає, що громадянська дружина. А вони кажуть: «Вийдіть геть — ви ніхто». В мене знову нервовий зрив.

Кажу йому, що треба узаконити наші стосунки. А він відповів: “Мені не треба”. Я його люблю і відчуваю, що він мене теж. Але його байдужість до всього мене вбиває. Не бачу виходу. Не хочу більше бути «ніким», але й уникати коханої людини та руйнувати психіку доньки теж не хочу.

Наталія, 43 роки