Мені 25, у мене є хлопець – мій одноліток. Йому від бабусі дісталися гроші, які вона спеціально відкладала на купівлю йому автомобіля.
І ось коли він приїхав на новій машині, я не зраділа за нього, а, навпаки, засмутилася. Почала аналізувати, чому я так відреагувала. І зрозуміла, що я сама ніби не дозволяю собі мати щось таке грандіозне, а ще не можу відчути себе дорослою (адже для дорослих купівля машини майже звичайна справа).
Причину я побачила, але заспокоїтись і зрозуміти, що з цими почуттями робити, не змогла. Можливо, я маю бути такою ж успішною/дорослою? При цьому чому я завжди вибираю незрілих партнерів, які часом навіть не мають своїх грошей.
Анастасія, 25 років
Першого вересня, десь о пів на дванадцяту ранку, на кухні Любові Андріївни несподівано розірвався телефонний…
Знаєте, як це — роками приходити в дім, де тобі навіть дихати важко? Де кожним…
— Улю, а що, тієї сирокопченої ковбаски вже нема? — Матвій невдоволено штрикав виделкою яєчню,…
«Слухай, у тебе не знайдеться на картці тисячі гривень до зарплати? Я завтра ж готівкою…
Я стояла посеред світлої, затишної дитячої кімнати, яку ми з чоловіком так дбайливо облаштовували для…
Тієї п’ятниці вхідні двері грюкнули так, що зі стіни в коридорі зірвалася стара фотографія в…