Мені 25, у мене є хлопець – мій одноліток. Йому від бабусі дісталися гроші, які вона спеціально відкладала на купівлю йому автомобіля.
І ось коли він приїхав на новій машині, я не зраділа за нього, а, навпаки, засмутилася. Почала аналізувати, чому я так відреагувала. І зрозуміла, що я сама ніби не дозволяю собі мати щось таке грандіозне, а ще не можу відчути себе дорослою (адже для дорослих купівля машини майже звичайна справа).
Причину я побачила, але заспокоїтись і зрозуміти, що з цими почуттями робити, не змогла. Можливо, я маю бути такою ж успішною/дорослою? При цьому чому я завжди вибираю незрілих партнерів, які часом навіть не мають своїх грошей.
Анастасія, 25 років
Я вважаю, що мені неймовірно пощастило: я встигла випурхнути на пенсію ще в п’ятдесят п’ять.…
Розходилися Ілля з Ніною так, що стіни дрижали. Прожили разом майже тридцять років, двох доньок…
Двадцять років тому, коли над селом Спасівка стояла густа серпнева спека, а повітря густо пахло…
— Ганнусю... а чого це в тебе чоловік такий похмурий? — ледь чутно спитала я,…
Якось зібралися ми з коліжанками дитинства — давнім дівочим товариством, четверо нас. Усі вже на…
Ганнуся замолоду була такою, що хоч з лиця воду пий. Висока, ставна, коса русява аж…