Рік тому мені з великою родиною довелося переїхати жити в іншу країну, залишивши буквально все, що я мала, у тому числі й друзів, період адаптації дався більш-менш легко, але тільки доти, доки я не усвідомила, що залишилася зовсім одна, зрозуміла, що незабаром не буде кому навіть вислухати мене
Рік тому мені довелося переїхати жити в іншу країну, залишивши буквально все, що я мала, у тому числі й друзів. Період адаптації дався більш-менш легко, але тільки доти, доки
Мені 23 роки, чоловікові 54, ми познайомилися на роботі, він був начальником відділу, в якому я була стажером, нам доводилося часто спілкуватися по роботі поза офісом, але завжди з колегами, наодинці жодного разу, жодних натяків, навіть на маленький флірт, не було — адже він ровесник моїх батьків
Мені 23 роки, чоловікові 54 (так, це не друкарська помилка). Ми познайомилися на роботі, він був начальником відділу, в якому я була стажером. Нам доводилося часто спілкуватися по роботі
Дочка жила зі мною до 27 років, о 20-й вийшла заміж, жити було ніде, стали жити в моїй двокімнатній, зять вважав, що оскільки квартира тещі, то з чого це він у ній щось робитиме, хоча прийшов із рюкзаком на все готове, тобто квартирою користуватися, меблями, побутовою технікою, аж до того, що і постільна білизна і рушники, ну повністю все, зайшов і все є. Нормально це? А ось щось відремонтувати чи плитку покласти у ванній – ще чого! У тещині квартирі! Але дуже природно жити, як у своїй, і користуватися всім, що там є, і якось одразу забувається, що все тещино
Після прочитання історії, про невдячну доньку, напишу зі свого досвіду. Дочка жила зі мною до 27 років, о 20-й вийшла заміж, жити було ніде, стали жити в моїй
Коли старшій виповнилося 6 років, ми зважилися ще на одну дитину, хотіли зміцнити шлюб, однак після появи другої доньки все стало ще гірше, чоловіка на роботі підвищили, він став начальником нового відділу, тільки коли дочці виповнилося півтора роки, я дізналася про страшну правду, з того часу, як чоловік став начальником, він вступив у зв’язок зі своїм заступником, дівчиною на 6 років молодшою, він зраджував мені з нею майже рік, доки вона не вийшла заміж за іншого, після її весілля він зірвався з котушок, пішов у запій, звільнився з роботи, вчинив мені скандал
Я вийшла заміж у 20 років. Ми з майбутнім чоловіком познайомилися, коли я навчалася ще у школі, почали зустрічатися, потім жити разом у нього. Я дізналася, що чекаю
У свекра є величезним кіт, якого він, здається, любить більше, ніж будь-кого, приходячи з роботи, він біжить годувати і гладити свого кота, називаючи його «синочок» і «мій добрий, мій любий», а онукові, якому вже 1,2 роки каже: «Йди до мами, я зайнятий», і це все із серйозним, наказним тоном, особисто мені просто по-людськи прикро, що ми як би живемо зараз в одній квартирі, а вони тільки вказують, що робити і ні в чому не допомагають, можливо, я надто наївна чи багато хочу від життя, але я особисто чекала більше
У 19 років я зустріла свого майбутнього чоловіка, йому тоді було 31 рік. Далі новина про дитину та весілля. Нині мені 21. У чоловіка не було, скажімо, нічого. Ні
Не люблю своїх батьків, ми давно вже спілкуємося лише у справі, хоч живемо в одній квартирі, точніше в одній кімнаті, бо у нас комуналка, сусіди не чужі люди, а мамині батьки (мої дідусь та бабуся) та мамина незаміжня сестра, їй уже 44 роки, мені 32 роки, працюю, частину зарплати віддаю мамі на господарство, допомагаю вдома, ходжу за покупками, розумію, що вже маю жити окремо, але кошти не дозволяють
Читав тут історії, коли батьки незадоволені дітьми. У мене якраз навпаки. Я не люблю своїх батьків, ми давно вже спілкуємося лише у справі, хоч живемо в одній квартирі.
Саме того дня мене відпустили з роботи раніше, після приходу додому на мене чекав сюрприз у вигляді Лори, яка була в моїй квартирі і переривала мої речі у пошуках грошей та прикрас, як виявилася, вона змусила Юлю вкрасти другий комплект ключів, вона почала плакати і говорити, що її залицяльнику терміново потрібні гроші, проте я не стала її слухати, вигнала просто і все, у поліцію я заявляти не стала, змінила замки та написала заяву до органів опіки
Коли я нарешті в’їхала до своєї квартири, моя радість була розміром з космос. Звичайний спальний район, невеликий ринок, кінцева зупинка. Жодного шуму, гламуру, все по справі і нічого
Потім невістка через день почала кликати, що я вже втомлюватися почала навіть, а сина не бачила, гуляла вдень, а він рано йде і пізно приходить, потім стали на вихідні кликати, а самі у гості чи ще кудись, навіть не питаю, сина почала бачити у вихідні, хоч по п’ять хвилин, поки йдуть і приходять, але мене вже відпустив цей біль, так ясно на душі, я зрозуміла, що вони обоє, син та невістка, як підлітки охороняють свою незалежність
Син одружився 3 роки тому, онуці 2 роки. Теж став віддалятися, як і в історії, де дорослий син не хоче спілкуватися з матір’ю. Я й так намагалася давати
Припустилася помилки, я запропонувала свекрусі приїжджати до нас вдень, розраховувала на два-три візити на тиждень, але вона почала їздити щодня, щодня о восьмій ранку вона була в нас і залишалася до чотирьох, якщо в нас були якісь справи, то вона все одно залишалася і чекала на нас, неможливо було робити щось по хаті, все критикувалося, причому у формі «що ж ти дурненька така, давай навчу як треба, мій синочок звик до іншого», хоча мого чоловіка абсолютно все влаштовує у нашому побуті, потім почалося поступове захоплення квартири
Для нас із чоловіком ніколи не стояло квартирне питання. У нього була своя квартира, мені ж залишилася двокімнатна квартира від бабусі та дідуся. Він жив окремо від батьків
На перший погляд Ганна Іванівна звичайнісінька пенсіонерка, яка живе одна і щотижня чекає на приїзд сина, однак ці візити нетривалі і їй ніколи не залишають онуків, хоча здоров’я ще дозволяє, справа все в тому, що в її житті була лише одна значуща людина. Її свекруха, у молодості, будучи родом із села, вона з подругою приїхала до міста, жили на квартирі, там вона і познайомилася зі своїм майбутнім чоловіком. Петро був на кілька років старший і жив по сусідству зі своєю матір’ю, братами та сестрами. Він був старшим сином і тому, замінивши молодшим батьком, був єдиним працюючим членом сім’ї
На перший погляд Ганна Іванівна звичайнісінька пенсіонерка, яка живе одна і щотижня чекає на приїзд сина. Однак ці візити нетривалі і їй ніколи не залишають онуків, хоча здоров’я

You cannot copy content of this page