Я в усьому допомагав їй, але з часом почав відчувати емоційний голод, у результаті чого 6 років тому в мене з’явилася тридцятирічна коханка, хоча дружину я любити не переставав
Мені 43, дружині 42, разом ми 13 років, у шлюбі 11. Дитині 10 років. У мене другий шлюб, у дружини – перший (у мене попередній шлюб був по
Зараз я просто розчавлена, одночасно люблю і хочу все повернути, але розумію, що після такого вже не зможу довіряти, злюся на його ставлення, що пішов, коли бабусю навіть кремувати не встигли, що відмовлявся звертатися по допомогу до фахівця, коли я на цьому наполягала, що багато чого в собі замовчував, що взагалі взяв цю паузу, що сім’я і все, що між нами було, виявилося малозначущим фактором, що всі його обіцянки і наші плани виявилися просто словами, що 9 років життя пішли ось на такий підсумок
Ми зараз перебуваємо з майбутнім колишнім чоловіком у стадії розлучення – скоро подамо заяву до РАЦСу. Про нас: йому 28, мені 29 років, разом були майже 9 років,
Вона була напрочуд красива, доглянута, з бездоганною шкірою та стрункою фігурою, вона вирізнялася серед усіх
Коли я почав працювати у цій установі, мені здавалося, що це буде просто черговий етап у моїй кар’єрі. Я був сповнений надій та амбіцій, але навіть не уявляв,
План визрів сам собою. Я склала офіційні листи від імені нотаріуса (зараз можна підробити все) і відправила їх своїм колишнім. У зв’язку з тим, що я сирота, я заповіла все своє добро. Хто ж не клюне на спадщину? Я дуже їх добре знала. І ось в призначений час вони сидять в офісі (орендованого для такого випадку) і чекають адвоката. І тут зайшла я. Кабінет дбайливо замкнула. Щоб не втекли
Мій третій чоловік Сергій пішов від мене, нічого не пояснивши. Два попередніх зробили так само. Ось так, нічого не сказавши. Не поговоривши. Так, чорт візьми, ми ввечері займалися
«Ну нічого, не засмучуйся, у мене ще в запасі група любителів скандинавської ходьби і моржі. Ось там ми і зустрінемо його! Високого, кучерявого, з підвищеною пенсією і не зануду! Ну а шахісти, що від них чекати?! Усі напівдохлі, і Йосип цей напівдурний», – заспокоювала себе Наталя Іванівна, заходячи додому.
Одного ранку Наталя Іванівна різко захотіла заміж. Ось 22 роки після розлучення не хотіла, колишній чоловік за 15 років шлюбу примудрився на практиці довести їй, що добру справу
— Михайле, молочка з булочкою не хочеш? Той заперечно мотнув головою, зайнятий роботою:  — Не зараз. Що ж, Ви так двір запустили? Діти, мабуть, у місто поїхали? Бабуся сумно скривилася.  — Так немає діток. Самотня я. Михайло задоволено хмикнув. Це те, що він хотів почути. У його голові визрів план
Одного дня вже літня жіночка Таїсія Павлівна поспішала широкою сільською вулицею, притискаючи до грудей пакет зі свіжими булочками. — Тепер, на тиждень вистачить, – думала вона, – вдало
Оленка, кохана моя… Пробач мене, прийми назад. Ну не можу я без тебе. Перших два місяці як у тумані жив, а потім усе. Щойно ляжу, очі заплющу – ти переді мною стоїш. Пустиш, га? – просив Олег слізно. — Ні. Не пущу. Або до молодухи своєї. У вас спільного багато. А мені й без тебе непогано… – як відрізала Олена. І слухавку кинула
— Олено, я йду, – прокашлявшись чужим, безбарвним голосом сказав Олег. — У гараж, чи що? – машинально буркнула Олена, побіжно глянувши на чоловіка. — Ні. Олено, я
— Мамо, це моє життя і дружину я вибирав собі сам! Я люблю Настю.  — Та що ти знаєш про кохання?! – перебила Ніна Іванівна. – Що ти знаєш про сім’ю?! Перед весіллям ти зобов’язаний був представити її мені! Так заведено! Мене для твого батька вибрали його батьки, бо старшим у сім’ї краще знати, яка дружина потрібна синові, адже вони його виховували! – задихалася від гніву Ніна Іванівна, – А ти! Знайшов цю… на якійсь грядці та ще й одружився з нею
— Це просто якісь помиї! – Ніна Іванівна кинула ложку на стіл. Її невістка, Настя, почервоніла і вибігла з-за столу. — І під яким парканом ти знайшов цю
Ще згорів електричний щиток на поверсі, частина під’їзду залишилася без світла. Пожежу ту по місцевому телебаченню висвітлювали – бачив особисто. За самоуправство з підключенням повз лічильник, Аллі прилетів штраф, збитки зросли. Тепер уже двокімнатною квартирою було точно не розрахуватися
— Марійко, – телефонує Марії Олексіївні давня приятелька, – щось давно тебе не видно? Чи ти на мене ображаєшся? Давай підемо у сквер, прогуляємося, новини одне одному розповімо.
— У мене руки, ноги всі цілі? – запитав Анатолій тихим голосом. — Ніби всі на місці, – повідомив той радісну звістку. — Тільки забинтований ти весь з голови до ніг
Спалах…Темрява… Темрява… Нарешті, темрява почала розсідватися. Почувся голос: — Віра Володимирівно, це рятувальник, у них там щось вибухнуло. Крізь біль відчув на шиї дотик руки. Спробував відкрити повіки.

You cannot copy content of this page