Головна

Місяць: Жовтень 2024

— О, я нічого про неї не знаю, у нас, так би мовити, перше побачення. Хотілося б що-небудь просте, але ніжне. — Тоді візьміть просто рожеві троянди
Життєві історії 0
Ксенія була флористом і працювала у квітковому магазині. Всі букети, які вона робила, створювалися нею від душі. У цієї дівчини був тонкий смак і романтична натура, тому квіти
Ніна витерла сльози, налила чай. – Адже мені сім років було, коли батько від нас пішов до твоєї матері. І так мені боляче було всі роки, любила я його сильно… І начебто забулося потім… а тут ви переїхали, я й не знала тебе… і раптом заходжу, здається, за сіллю, а в серванті фотокартка мого тата… ну я й зрозуміла все… ти пробач мені, видно, знову образа заграла тоді, хоча ти не винна ні в чому
Життєві історії 0
Теплими деньками пестив нас вересень, ніби все ще літо тягнеться. Тополя під вікном, хоч і почала жовтіти, але ще тримається, а вже трава після дощику і зовсім підбадьорилася,
Сяк-так півроку Бася прожив у них, швидко усвідомивши, як треба ходити в лоток. Але зате трапилася інша «залежність» – шпалери. Вже так йому подобалося кігті точити, що ніякі погрози не могли зупинити. Ну, не розумів він, що в цьому поганого – «розчесати» шпалери. А коли подряпав нові міжкімнатні двері, ось тоді й опинився на вулиці. «А ви що думали? – міркував він з образою. – Я ж кіт
Життєві історії 0
Дзвеніли ключі, стукнули вхідні двері, почулися кроки, з’явилися чоловічі черевики та джинси, промайнула чужа куртка, звалившись на підлогу… — Коханець, – вирішив кіт Бася, завбачливо сховавшись у залі
Незаміжні дівчата рекламного відділу підозріло подивилися на місце біля дверей: звичайний стіл і звичайне офісне крісло – нічого особливого. Тільки ось уже друга менеджерка, після того як попрацювала там, заміж вийшла і в декрет пішла
Життєві історії 0
Весь відділ переїхав у новий кабінет. Дівчата швидко розібрали найкращі місця – ближче до вікна. Залишилося одне місце – майже поруч із дверима. Даша окинула кабінет поглядом і
— Мамо, а ти випадково не знаєш хлопчика Сашка, років шести. У магазині зустрів його, грошей на морозиво не вистачало. Весь брудний і недоглянутий, що там із його матір’ю сталося?
Життєві історії 0
Борис приїжджав до мами раз на рік, на її День народження. Жив він за кілька сотень кілометрів від неї, частіше не виходило.  Дружину Лілю він не брав із
Директорка Дитячого будинку, куди звернулася Тетяна, була рада допомогти, показала кілька хлопців, та Тетяна побачила іншу дитину
Життєві історії 0
Тетяна швидко вийшла із зали суду на вулицю. Тепер вона розведена. Ну і нехай, це краще, ніж знати, що твій чоловік спить із молодою дівчиною. А після того,
— Я додому хочу, у рідне село, до мами…
Життєві історії 0
Можна я називатиму тебе мамою? — Мамо, привіт. Як справи? — Усе добре, Ваня. Щось сталося? — Та ні, нормально ніби все. Доньки вирішили, що скучили за бабусею. Ми до тебе
— Ще встигнеш наплакатися. Коли він пішов від мене до тебе, знаєш, як мені тяжко було? Замкнулася, всі кватирки закрила, вікна завісила і три дні вила в подушку. Чого ж тоді не прийшла втішити мене? – Здавалося, від гучного голосу Антоніни в серванті сердито задзвеніли фужери. — Я не знала. Ти не говорила. – Галя заморгала почервонілими повіками
Життєві історії 0
Антоніна жила сама, але готувала собі повний обід: суп, котлети або курку, гарнір. І навіть пекла пироги. Вона любила готувати і смачно поїсти. Часто ділилася їжею зі старенькою
— Матусю, я тут. Ти чуєш мене? У мене все добре. Бабуся сказала, що приходив тато, хотів забрати мене. Бабуся його прогнала. Я не піду до нього, нехай хоч дорогу іграшку купить. Він судом нас лякає, що відбере мене. Прокидайся… – Тут Іллі здалося, що мамині пальці здригнулися. Він уставився на її руку. Але нічого не побачив, але мамині пальці… – Ти чуєш мене! Ба, вона чує! – закричав він і повернувся до Анни
Життєві історії 0
— Ба, казку розкажеш? – запитав шестирічний Ілля. — Так, тільки коротку. Бо тобі давно вже пора спати. Завтра не проснешся зранку у садок. – Анна поправила на
«Занепала» жінка була до болю схожа на його кохану дружину, і від цього в нього паморочилося в голові й кололо почуття провини, з одного боку, він відчував, що закохався безповоротно, а з іншого… А з іншого – його «Маринка» докірливо дивилася з портрета і наче хитала головою, дивлячись, як чепуриться чоловік перед походом «у культуру» з іншою жінкою, хоч і схожою на неї з усіх боків
Життєві історії 0
На Маринку несподівано звалилося останнє кохання. Те, що воно саме останнє, Маринка зрозуміла одразу після того, як воно на неї звалилося. З того самого моменту в неї в

You cannot copy content of this page