Місяць: Жовтень 2024
— Ніхто… ніхто б не зрадів, – схлипувала мати. – Кому сподобається, що син знайшов собі стару? — Мам… – Діма підійшов і обійняв її. – Вибач, але
Алла вчилася в школі добре. Однокласники поважали її, тому що дівчинка завжди готова була допомогти хлопцям і домашню роботу зробити, і пояснити, як задачка вирішується. Симпатична Алла була
Інна збиралася вже йти, як до кабінету заглянула молода дівчина. — Доброго дня. А ви мене приймете? — Доброго дня. Взагалі-то прийом закінчено, я йду… — Зрозуміло. Вибачте… Двері зачинилися. Обличчя
Вийшов на зв’язок однокурсник, з яким не було зв’язку років 20, якщо не більше. Вибрали з ним час, щоб поностальгувати, влаштували відеоконференцію. — Як справи? — запитую. — Як діти, як Оленька?
Щоразу приходячи до мами в гості, Семен вислуховував критику його цивільної дружини Оксани. — Ох, ну не розумію я, що ти в ній знайшов? Худа, шкіра бліда, фу. Така
Меланія сиділа на підлозі, заливаючись сльозами, над нею грізною громадою навис батько з батогом у руці. — Не треба, батьку! – благала дівчина, заплющивши очі і прикриваючи голову
— Жінка, яка не може мати дітей, — уже й не жінка, а тільки півжінки. Так свекруха моя каже, — Марійка зітхала й гірко посміхалася. — А ти не слухай, — різко
Одного разу чоловік Олени Іванівни раптом став до неї байдужим. Перестав обіймати, цілувати перед тим, як йти на роботу, не притискався більше під час пробудження. Ввечері в ліжку
Валентина переверталася в ліжку з боку на бік і сопіла в темряві, поки чоловік Віктор не попросив її: — Та спи вже Валюха, мені зранку рано вставати, не
Першого вересня Юля йшла з подружкою зі школи і скаржилася: — Бачила нашу нову класну керівницю, Марію Федорівну? — Ну, – шмигнула носом Марічка. — Ой Марійко. Нічого