— Мамо, чула? Це я жмот? Та я тобі зарплату тільки днями віддав! Ти вже спустила все на свої «вії-нігтики»! Сенс усе це робити, якщо страшна, і вдома сидиш безвилазно!
— Мамо, ну хто тебе просив? — Я ж як краще хотіла! Я ж не знала! — мати зіщулилася, намагаючись стати меншою або зникнути зовсім. Зараз вона найбільше боялася, що
Свєтка потім ще магазин шубний відкрила, рідну сестру на касі поставила, ні, щоб просто сім’ї допомогти. Загалом активна жіночка, палець у рот не клади
Коли Свєта народжувала Марійку, було дуже холодно. Скрізь у гучному коридорі, яким вона ходила, зігнувшись і потираючи поперек, у туалеті з тріснутим, замазаним білою фарбою склом, у лікарні.
A мама чекала, що діти приїдуть з онуками, дбайливо катала банки, з любов’ю підписувала… Останні банки з грибами датовані минулим роком, їй на той момент було 93 роки
Купили ми будинок у селі. Продавала його молода пара, мовляв, батькам дача не потрібна, а бабусі не стало рік тому… Після того, як не стало старенької ніхто до
— Чого ти з нею возишся, Маріє Петрівно? Все одно, говорити не буде! Худо ходить, але хоч ходить, і то добре! От скажи, за що мені таке дитя дісталося?
Народилася Валя калікою, про це мама щоразу їй нагадувала і, зриваючи на ній злість, додавала: — Та й взагалі, тебе ніхто не кликав на цей світ і чекати
Бабуся Віра виявилася “не до двору” своїм рідним дітям. Одна дочка жила далеко за кордоном, інша – в невеликому містечку, недалеко від того селища де жила Наталя з чоловіком і дітьми. Друга дочка попросила Наталку прихистити на час бабусю, мовляв, будинок великий у тебе, вона на свіжому повітрі, та з дитиною тобі допоможе
Наталя вся внутрішньо стиснулася, коли побачила племінницю чоловіка, Олеську. Дівчисько, не дивлячись в очі і шморгаючи носом, подало складений навпіл аркуш у клітинку і швидко втекло. Наталя розгорнула
— Сашо, що мені робити? Єгору скажу, хіба повірить? Їй сказати? Виверне так, що я свекруха класична, заважаю їм бути щасливими. Промовчати, нехай живуть, може, дівчина за розум взялася? Хоча така навряд чи, колега, до якої вона приїжджала, говорила, що років із 14 злагоди з нею немає: все бігала по хлопцям
Неділя. Ранок. Дзвінок на телефон. Марійка – моя старша сестра. Я завжди хвилююся, якщо хтось дзвонить рано вранці або пізно ввечері. — Сашо, приїжджай! Мені дуже погано! І
Чи любила Галина сина так, як любила гроші? Не сказати, що син був не любий. Вона його, безсумнівно, любила, але все ж гроші Галина любила більше. Вона й Артемка сильно полюбила, коли він відкрив свою невелику майстерню з ремонту автомобілів
Наталка збирала свої речі під суворим наглядом свекрухи. Сліз не було. Як не було й інших емоцій. Нічого, крім усвідомлення того, що вона, Наталя, знала, що саме так
— Мені все зрозуміло, — витер губи незнайомець. — Це був не простий кіт. Це Доглядач, він тобі за те, що ти пожертвував собою, рятуючи його, подарував дев’ять життів. Може, чув, що в котів дев’ять життів?
Літній чоловік варив у казанку юшку зі щойно спійманої рибини і голосно прицмокував губами, коли брав на пробу ложкою гарячу юшку. Коли юшка була майже готова, чоловік заклопотано
— Розумієте, я… я втратив роботу. Уже втретє за рік. Я просто не справляюся, — голос Андрія здригнувся. — Здається, я ні на що не здатний
Однією з доріжок парку неспішно прогулювалася Олена — ефектна брюнетка років тридцяти п’яти. Її витончена фігура, одягнена в легку шовкову сукню, привертала захоплені погляди перехожих. Темне волосся м’якими хвилями
Не відразу, але все ж кризу у стосунках вдалося подолати. Щоправда, чоловік навідріз відмовився повідомляти розмір свого заробітку на новому місці. Спочатку відмовлявся тим, що точно не знає, що дохід його складатиметься з окладу і преміальних за підсумками роботи всього відділу, мовляв, прогнозувати важко. А потім просто перерахував Лізі на картку суму її власної зарплати. Ні більше, ні менше
Так і живемо, а головне, він шикарну відмазку придумав: я його не підтримувала, коли він не працював. Так, я квапила його, звісно, у нас дитина, іпотека, – розповідає

You cannot copy content of this page