Місяць: Січень 2025
Як добре! Дихати, дихати, дихати! Такий аромат, тут, за містом… повітря восени буває таким незвичайним. Олена знала про це напевно, тут колись була дача її батьків. Ах, знати
Ліс так і вабив. Особливо в спекотні дні. Прилягти б під берізкою, сховавшись у тіні, слухаючи, як дзижчить джміль, і на галявинах розноситься аромат суниць, уже стиглих, ягід,
Снігу намело до самих дахів. Вдень такий білий, що очі сліпить, і тільки місцями – з блакитним відливом. Уже вдосталь накатавшись на санях, молодь розбрелася по домівках. Та
Софія колись до нестями мріяла вийти заміж. Боялася залишитися старою дівою. Цей страх вселила їй мати, яка з презирством ставилася до незаміжніх панянок. — Якщо заміж не вийшла,
— Приїхала вночі, від станції на таксі дісталася, ми з чоловіком нічого не знали навіть. Речі з собою тільки її, з животом на собі багато не відвезеш, –
Ірина наводила лад у квартирі. Втомилася. Вирішила випити чай із ромашкою. Дзвінок у двері. Цікаво, хто там завітав? Син у відрядженні, і нікого вона не чекала у гості.
У Дмитра два роки “на стороні” була жінка. З Дариною познайомився випадково. Вона в’їхала в його машину, коли стояли на світлофорі. Ушкодження були незначні, Дарина довго просила вибачення,
Марія залишилася без батьків ще у ранньому віці. Її виховувала одна бабуся. А коли Марія закінчувала університет, трапилося лихо: бабуся сильно захворіла та потрапила до лікарні. На жаль,
“Тільки не скандаль, інакше план провалиться!” – впевнено сказала сестра. Лариса почала помічати, що чоловікові постійно хтось дзвонить у вечірній час. Він відразу йде говорити в іншу кімнату і
— Не забудь, у мене в суботу ювілей! – у сотий раз нагадала Ніна Юріївна своїй доньці Карині. – Приїжджайте раніше, до основних гостей. — Мамо, та пам’ятаю