Місяць: Вересень 2025
— Я повернулася, — мило посміхнулася колишня дружина. Вона майже не змінилася, і очима виблискувала так само весело, тільки Микиту це тепер зовсім не зворушувало. — Радий за
— Пиши відмову від спадщини і забирайся звідси, ця квартира моя, — кричала свекруха Ларисі. Вранці Лариса прокинулася від моторошного гуркоту в передпокої. Перелякана, вона вибігла з кімнати,
— Галю, скажи мені, це правда?! — репетував він на всю хату так, що, мабуть, було чути й на вулиці. Його голос тремтів від люті. Галина була в
Наше життя з чоловіком було схоже на ілюстрацію з глянцевого журналу. Розкішний двоповерховий будинок із панорамними вікнами, наче з фільму. Обидва ми мали престижну роботу, де нас поважали.
Сьогодні хочеться поділитися однією життєвою історією, яка змушує задуматися. Пані Надія, а саме так звати нашу героїню, розповіла про свій непростий шлях, що стався багато років тому. ***
— Не чекали такого, що й казати, — сумно зітхає Ірина Олегівна. — Я — то ще нічого, я в державній клініці лікуюся, особливих проблем поки немає. А
— Ми що, дарма дітей скільки завели? — голосно обурювалася Ліда. — Світлано, я не розумію… Ти що, відмовляєш нам у допомозі? Сама, виходить, живеш у будинку, а
— Знаєш, Олесю, а мама таки права, мені здається. — Тааак, у чому ж, якщо не секрет? — Та в тому, що ти вже не дівчинка двадцятирічна і
Невістку свою, Калина, не сприймала. І ні, не через одвічний конфлікт свекрухи й невістки, а просто не любила. А за що її любити, цю розтелепу? Як заговорить, неначе
— Юлю, Юююлю… — защебетала молода жінка, і Юлія Павлівна, яка йшла собі спокійно повз школу, обернулася. Вона дивилася на незнайомку і ніяк не могла зрозуміти, хто це