Микола втягнув носом аромат смаженого м’яса, змішаний із запахом випічки. Сумнівів не було — це з їхньої квартири. Як же добре, коли у світі все стабільно: Аня знову зустрічає його не тільки гарячою вечерею, а й пече шарлотку, як він і просив, надсилаючи їй повідомлення в обід
Щойно двері ліфта відчинилися, Микола втягнув носом аромат смаженого м’яса, змішаний із запахом випічки. Сумнівів не було — це з їхньої квартири. Як же добре, коли у світі
— А ти хоч раз за тридцять п’ять років запитала, що в мене відбувається? По-справжньому запитала, а не для галочки? Ти хоч раз помітила, що мені може бути погано, важко, страшно? Віра відкрила рот, але Галина не дала їй вставити ні слова. — Я завжди була поруч. Завжди! Коли тобі було погано, коли потрібна була допомога, коли хотілося виговоритися. А ти? Ти хоч раз подумала, що в мене теж є проблеми? Що мені теж може бути потрібна підтримка?
— Галю, вибач, що так рано, — голос подруги тремтів. — Можна я до тебе приїду? Мені так потрібно поговорити. — Звісно, приїжджай. Я саме млинці збиралася пекти,
Під чуйним керівництвом мами Олеся накрутила банок з огірками, помідорами, салатами, і баклажанною ікрою. Варення варити не стали, вирішивши, що простіше ягоди заморозити. Втім, як і частину овочів
— Машина вже стара, — доповів зітхаючи Максим. — Частіше в сервісі стоїть, ніж їздить. Та й грошей на її утримання вилітає… Сама бачиш… — Бачу, — погодилася
Чоловік брав із собою контейнери навіть із супом, щоб не витрачати гроші на обід. Таня воліла харчуватися вранці та ввечері, кава і чай у них в офісі були безкоштовними. Жінка навіть кивала, коли колеги йшли обідати в сусіднє кафе, а нею захоплювалися: — Молодець! Ось це сила волі! Тому в нас дупи ростуть, а ти стрункіша й спортивна
Аня та Олег одружені 11 років, доньці Марійці нещодавно виповнилося 6. Наприкінці весни в сім’ї сталася радісна подія — борги за їхню двокімнатну квартиру погасили. — Тільки я
— А зараз, виходить, згадав про батька і про те, що в нього ще й бабуся, виявляється, є, — посміхається подруга. — Чи порахував в умі: батькові за 50, бабці й поготів уже за 80, спадщиною запахло? — Напевно, порахував
— З’явився, мені вже теж зателефонував, — розповідає подрузі Дар’я Михайлівна. — І що я йому скажу? Здоровий лоб, 30 років йому. Тільки запитати: а чому він раніше
Кричить, що я заміжня за “цапом” і “чудаком на літеру м”, що я могла б настояти, починає маніпулювати, мовляв, я в своїй родині не маю ні на що права. Говорить: от побачила б зараз мама, як їй рідна сестра допомогти відмовляється. Так, виходить, відмовляюся. Просто допомога не має викручувати руки тому, хто допомагає
— Чоловік їй відмовив, не я. І, скажу відверто, я навіть рада, що він позбавив мене цієї неприємної розмови. А так — з мене який попит, — ділиться
Знаєш, я давно зрозумів: якщо ти жінку зрадив, рано чи пізно вона піде проти тебе. Спочатку, звичайно, скаже, що пробачила, забула… Нічого подібного! Навіть якщо вона тебе любила, в чому ніколи не можна бути впевненим, вона не забуде зради ніколи! У неї ніби щось клацає всередині, перевертається… І тоді вона може абсолютно спокійно дивитися, як ти валяєшся в канаві, весь переламаний
Вона знайшла його в кишені піджака, коли збирала речі в хімчистку. Рахунок з ресторану. На двох. Дата – день її народження. Того дня він сказав, що затримається на
— Ти хоч будь чоловіком, Володенько, — обіймала його баба Нюра, — мамі зараз нелегко. Їй удвічі важче: тато закрутив роман на стороні, зрадив, бач, закохався… Але Бог йому суддя. А ми з тобою маму мусимо підтримати. Вона в нас одна. Її берегти треба
Вовка залишився без батька, коли йому було десять. Але батько був живий, нічого з ним не сталося. Просто їхня сім’я розпалася. Розлучення батьків син переживав, мабуть, найбільше. Та
У неї і заощадження є, вони з сестрою будинок батьківський продали, а гроші — на рахунок. Але і дівкам своїм — дулю. І сама буде економити до останнього. Чоботи минулої зими купувала — перестраждала вся, що дорого. Поки зовсім старі не розвалилися мало не на нозі, не замовила нове взуття
— Багато вони про мене подумають, скажи? У них є свої пріоритети. І я їх чудово розумію. Значить, я сама про себе дбатиму, — каже Ніна Михайлівна подрузі.
— Ми не хотіли вас обтяжувати. Я для вас пиріжків напекла. Дмитрик казав, що ви велика майстриня в цій справі. А ось у мене поки погано виходить. Спробуйте, будь ласка, може пораду мені хорошу дасте. — Та що вже там, — соромлячись свого вчинку, сказала Раїса Михайлівна. — Діставай свої пиріжки
Раїса Михайлівна вже рік, як жила сама. Син Дмитро давно з’їхав — було йому нудно мешкати в батьківському домі. Та й хотілося більш вільного життя. Уже краще зароблені

You cannot copy content of this page