Місяць: Вересень 2025

Мар’яна вже збиралася спати, аж раптом почула стукіт у двері. До неї рідко приходили гості в такий час. Навіть цікаво стало, хто помилився адресою. — Хто там? —

Галина Петрівна накривала стіл до сніданку, коли почула знайомий звук — онуки вже прокинулися й увімкнули свої телефони. Восьмирічний Максим і десятирічна Ліза приїхали на дачу три дні

— Аню, купи торт! Сьогодні в нас радість! — мама сяє, простягаючи гроші. Я завмираю з підручником у руках. Радість? У нашій двокімнатній старій квартирі на п’ятьох? Серце

Подружжя Світлана та Іван жили на околиці невеличкого міста, саме в тому місці, де їхній триповерховий будинок був останнім у низці багатоквартирних будинків старої забудови. Далі починався приватний

— Мамо, ми цими вихідними не зможемо приїхати! — голос сина звучав винувато, але слухавку одразу перехопила невістка. — Галино Костянтинівно, ви тільки не ображайтеся, добре? Ми ж

Христина чекала з роботи чоловіка. На плиті його вже чекали запашні голубці, які він особливо любив. Їх він міг уплітати за обидві щоки постійно. Тому вкотре дружина вирішила

Проводжаючи поглядом останніх гостей, що йшли, Юля сиділа в альтанці заміського будинку й чекала, поки повернеться Кирило — тепер уже не наречений, а її законний чоловік. Їхнє скромне,

Олена Петрівна нарешті наважилася: кинула роботу й пішла на заслужений відпочинок. — Правильно, мамо, — говорила їй дочка Світлана. — Ти ж завжди казала: от допрацюю до пенсії.

Ще за три дні до п’ятниці Сашко почав готуватися. Ці вихідні він нарешті вирішив поїхати до матері в село. Давно збирався, та все ніяк не міг зібратися. Та

— Катерино Петрівно, що ви там? — Та нічого, нічого, Оксанко. Ось, у віконце дивлюся. Оксана розуміла, куди дивиться свекруха, вірніше, кого вона виглядає. Мариночку, свою улюблену донечку.