Місяць: Вересень 2025
Валентина лежала на старенькій розкладачці на кухні й прислухалася, як у її спальні невістка Олена вовтузиться, влаштовуючись зручніше. Жінка віддала молодятам свою кімнату два місяці тому, щойно дізналася,
Настав день народження Вікторії. На свято зібралися майже всі найближчі родичі, хіба що крім матері – Ганни Михайлівни, вона жила в селі й не любила залишати свій дім.
— Ох, Ніночко, даремно ти, стара, це все затіяла. Я своїм сказала: нікуди не рушу з місця, дай Боже, щоб ніженьки мої ходили. У своїй хаті Богу душу
— А в чому їй ходити? Рукава он короткі! Здорова ж така, уся в тебе… І чобіт нема. Сергій був високий на зріст, а Таня йому до плеча.
Антоніна Іванівна щоранку обходила свою дачу з горнятком чаю в руках. Милувалася деревами, дбайливо оглядала кожну грядку. Її ділянка була немаленька, п’ятнадцять соток, що вони з чоловіком Петром
Тетяна саме готувала сніданок на сімох, подумки намагаючись порахувати, скільки ж вони витратили на продукти за останні три тижні. Цифри виходили чималі. Адже тепер у їхньому будинку жили
Женя нікого не знав у новому будинку, куди вони переїхали нещодавно. Лише Ліза, яка жила з мамою на першому поверсі, сама підійшла до нього на подвір’ї і запитала:
— Пустіть мене, грішні! Не хочу більше жити! Забери мене, Валю, забери з собою, ясне сонечко! Немає мені життя без тебе! Немає! Немає!.. Алла виривалася з рук дочок,
— Та що ти так хвилюєшся, Іринко? — каже Юля. — Дівчина вона молода, двадцять шість усього. Знайде собі іншого. Подумаєш, весілля скасувала. Ірина зітхає, хитає головою. Заміж
— Я не стрималася, та й потім, а чому я мала стримуватися? Аня свою думку мені висловила в дуже різкій формі, коли я попередила, що так і буде,