Сестра пропонує судитися за спадщину з матір’ю та братом. Прочитала історію про те, як мама обдурила дочку зі спадщиною та поділюся своєю. Нас у сім’ї троє дітей – старша сестра, я та брат. Батьківський будинок великий, знаходиться в межах міста. Колись вони розраховували, що ми зі своїми сім’ями теж житимемо з ними, і таким чином забезпечать собі старість, але ми роз’їхалися. Старшій сестрі з чоловіком його батьки подарували дім, братові наші батько та мати допомогли купити квартиру та машину.
Я заміж не вийшла і коли мені було 30 років, взяла кредит у банку на свою квартиру. До цього жила у батьків та їздила на роботу до міста. Вони хотіли, щоб я жила з ними, тому не поспішали допомагати з власним житлом. Але мені набридло витрачати щодня майже три години на дорогу, і я спочатку винаймала квартиру, потім вирішила купити свою. Оскільки я працюю в банку, кредит мені дали безвідсотковий. І лише наприкінці батьки допомогли його виплатити та дали грошей на ремонт, але однокімнатна квартира.
Чотири роки тому батька не стало. Ми всі спадкоємці вдома, але вирішили відмовитися на користь мами, щоби менше було тяганини з оформленням кожному на свою частку. Та й мама натякнула, що тепер вона господиня і сама розділить будинок, коли настане час. Але цього літа молодший брат із сім’єю (дітям 11 та 2 роки), почала займатися ремонтом та перебудовою будинку.
Був дуже невдоволений, коли приїжджала я. Намагався командувати, грубіянив, а коли я скаржилася мамі, вона відповідала, що він єдиний чоловік у сім і треба підкорятися. Я просто перестала їздити, тільки дзвонила мамі, хоча раніше вся робота на городі, допомога матері була на мені.
Нещодавно зателефонувала старша сестра і сказала, що брат вирішив здавати свою квартиру у місті та переїжджає до матері. Вона запропонувала мамі та братові розділити будинок на всіх, а потім нехай він живе у своїй половині або виплатить нам гроші. Якщо я отримала хоч якусь допомогу, то сестрі не дали нічого, вважаючи, що в неї і так є де жити.
Але зараз у неї одружилися обидва сини і в будинку не так багато місця для трьох родин. Тому сестра справедливо розсудила, що має право на свою частину батьківського будинку, щоб купити їм із чоловіком невеликий будинок чи однокімнатну квартиру у місті.
Але брат їй нагрубіянив, вигнав і сказав, що ніхто нічого не отримає, а він сам за будинок додивиться мати. Мама ж сказала, що згодна на такий варіант, адже ми не з нею живемо, а вони поряд будуть. Та й онуків вона дуже любить.
Сестра пропонує позиватися, а я не можу на таке піти. Нехай мати вирішує сама. Хоча мені вже 42 роки, сім’ї немає і не буде, я теж розраховувала на свою частину спадщини, хто знає, як далі все буде. Може б і я переїхала до мами, а свою квартиру здавала. Адже, крім неї, у мене більше нічого немає, не вважає невеликих накопичень.
Мені важко змиритися з таким ставленням рідних людей, але я нічого робити не буду. А сестра сказала, що відстоюватиме своє право спадщину. Я її не підтримую, але розумію.
