— Хто ж ще допоможе, як не рідна сестра – так і сказала, уявляєш, – розмовляє з близькою подругою Софія Тимофіївна, – це замість віддачі грошей! Від кого завгодно, але від сестри я такого не очікувала. Усе життя минуло, а тепер родинних стосунків, як не бувало!
— А що ж ти, прямо так і давала, під чесне слово? – цікавиться подруга, – Хто ж зараз на слово вірить…
— А кому ще вірити, якщо не сестрі рідній, – хитає головою Софія Тимофіївна, – та в нашій рідні ніколи такого не водилося, позичали, віддавали, ніяких розписок не питали. Батьки нас виховували, що ми одне в одного – ближче немає. Та й раніше я Любі гроші давала, але вона завжди повертала.
Сестри Софія Тимофіївна та Любов Тимофіївна живуть у невеликому провінційному місті, їм уже перевалило за 50 років, не за горами пенсія. Софія – вдова, а чоловік Любові Тимофіївни живий і здоровий. В обох тільки по одній дитині, але у Софії син, а у Люби – дочка.
— Син мій із дружиною квартиру купили, – каже Софія Тимофіївна, – двоє онуків у мене. Звісно, син із невісткою позичили в банку, зате своє житло. Ех… А в Люби дочка з чоловіком на орендованій квартирі жила.
Дочка Любові Тимофіївни молодша за свого двоюрідного брата, заміж вона вийшла 5 років тому, півтора року тому стала матір’ю. Від самого початку жити зі своєю мамою або зі свекрухою молода жінка не захотіла.
— У нас батько любить “закласти за комір”, а зі свекрухою я жити взагалі не мріяла, – сказала Юля, як звати племінницю Софії Тимофіївни, – житимемо на орендованому житлі. Як потім? Та не знаю я, як потім!
— Та допомагала Люба їм грошима завжди, – каже Софія Тимофіївна, – у її чоловіка, коли він не п’є, руки золоті. За це його і на заводі тримають, не виганяють. І підзаробити він може, в одне літо в когось дачу будував, так після машину нову купив.
На цій самій машині чоловік сестри і примудрився потрапити в аварію, коли був у напідпитку. Випадок не страховий, прав його швиденько позбавили, а потерпіла сторона подала позов про відшкодування матеріальної шкоди та моральної шкоди, оскільки пасажир зламав руку в результаті аварії.
— Чорт його смикнув за кермо в такому стані полізти, – ридала Любов Тимофіївна на плечі в сестри, – та ще й у машину таку дорогу влетів. Що тепер робити? Продавати нам, крім квартири, нічого. Грошей немає.
Син Софії Тимофіївни якраз задумав тоді квартиру купувати, оформляв документи для банку.
— Я розраховувала їм дати 300 тисяч гривень, – каже Софія Тимофіївна, – але тут Люба: дай грошей у борг, віддамо через рік. Нам погрожують уже, вимагають.
—Ти ж знаєш, чоловік мій заробить! – клялася сестра сестрі, – Він після цього випадку погодився на кодування. Та й донька із зятем допоможуть віддати, просто гроші потрібні терміново. За півроку ми з тобою розрахуємося.
Син і невістка, які жили з дітьми у Софії Тимофіївни, погодилися почекати: родинна ж справа, тітку виручати треба. Жили вони дружно, затісно з двома малюками, але що поробиш.
— Півроку минуло, потім ще 2 місяці, – продовжує Софія Тимофіївна, – син уже до мене, коли? Йому ж треба знову документи збирати, на іпотеку подавати…
Софія переадресувала запитання сестрі: давайте, мені синові квартиру треба купувати, вони й так відклали придбання.
— Не маю грошей, – відповіла Люба.
— Як немає? Ти ж обіцяла, що чоловік заробить, що дочка із зятем допоможуть?
— Не заробив чоловік, – відповідає, – а дочка із зятем з яких коштів допоможуть? Вони на винаймі живуть, донька в декреті, це ми з чоловіком їм допомагали завжди, а не вони нам.
— Я давай її соромити, що так не робиться, що я її виручила, а вона обіцянку не виконує, – каже Софія Тимофіївна.
— Виручила? І спасибі тобі! На що ще родичі потрібні? Допомагати, виручати. У нас біда була, ти допомогла. У тебе біда трапиться – я на допомогу прийду. Ми ж рідні сестри.
— І все. Виручила і спасибі, – втирає сльози Софія Тимофіївна, – звісно, всяке спілкування після низки скандалів припинилося. Навіщо мені така рідня? Син дорікнув, пішов у банк, взяли кредит більше, ніж планували. Посварилися ж ми всі через те, що я сестрі в борг дала, тож поспішили мої молоді з’їхати.
А ще через кілька місяців Софія Тимофіївна дізналася, що її племінниця з чоловіком теж відсвяткували новосілля: квартиру купили, нехай і з іпотекою, але перший внесок внесли!
— Виходить, – каже вона, – гроші у Люби були, тільки вона вважала за краще мені сказати «спасибі», а доньці, яка в декреті сидить, квартиру допомогти купити. Не стала я їй дзвонити більше. Що б я почула? Що я сама дурна? Це я і так знаю.
