Мене звати Ігор. Читаючи ваші історії, хочу розповісти свою, з якої я знайшов ось який вихід. Минулого літа в інтернеті я познайомився з дівчиною Настею.
Зустрілися, поговорили, я зрозумів, що їй сподобався. Почали зустрічатись. Познайомив її із друзями.
Треба сказати, що нашій компанії більше десяти чоловік і спілкуємося ми все ще зі школи. Усі ми майже одного віку, є серед нас і дівчата.
Усі ці роки ми завжди разом відзначали усі свята, їздили влітку на море. Спочатку брали велосипеди напрокат, а тепер купили свої та вже об’їздили всі місця у місті. Настю одразу прийняли у компанії, як свою.
Минуло близько місяця, і за цей час ми не раз сварилися. Згодом я зрозумів, що вона не дуже мені й подобалася спочатку, а тепер я не знав, як сказати їй про це, не образивши її.
Але вона зрозуміла це сама і ми розлучилися. Хоча всі наші друзі вважали її за мою наречену. Настя залишилася у нашій компанії, і ми продовжували спілкуватися просто, як друзі.
Перед Новим роком я дізнався, що вона почала зустрічатися з моїм другом Віктором. Мені стало неприємно, хоча жодних почуттів до неї я не відчував.
І вперше за всі роки нашої дружби я не зустрічав із моїми друзями Новий рік. Тепер і сам не можу пояснити свій вчинок, адже я сам вирішив не продовжувати наші стосунки, та й Настя не засмутилася через це.
Просто одразу у нас було все не серйозно. Але згодом усе налагодилося, і ми всі почали спілкуватися як раніше.
А нещодавно ми вирішили у вихідні з’їздити до Львова на екскурсію, і Настя запитала нас, чи зможе вона взяти із собою свою сестру Віку. Усі були не проти, адже це була її рідна сестра, молодша за неї всього на рік.
У цій поїздці ми з Вікою зрозуміли, що хочемо бути разом. Спочатку приховували свої стосунки, але потім Настя про це дізналася і розповіла всім. Зараз ми вже не згадуємо про минуле, кожен із нас знайшов те, що шукав. Головне, що всі щасливі.
