Кіт сидів біля під’їзду. У цьому будинку він жив багато років разом зі своєю старою бабусею. Як вона його любила. Він був для неї центром Всесвіту. Усередині заторохтів маленький трактор, об’їжджаючи його маленьке сердечко. Стало тепло і добре. Але ненадовго. Коли пішла з життя його стара господиня, приїхало дуже багато людей.
От тільки поки вона була жива, ніхто не з’являвся. А тепер її поховали і всі розійшлися, роз’їхалися, і він залишився один. Двері до квартири зачинили, і він залишився на вулиці. Великий, старий сірий кіт сидів просто біля під’їзду, де він раніше жив зі своєю господинею. Зимовий холодний вітер тріпав густу шерсть, а люди проходили повз, поспішаючи у своїх невідкладних справах.
Усі кудись бігли, стурбовані своїми терміновими проблемами. А кіт сидів і дивився на них. Люди несли додому подарунки, адже сьогодні буде свято Новий рік. Живіт заурчав, і дуже захотілося їсти й одночасно в туалет. Але хіба можна сходити в туалет, якщо немає лотка з пісочком? Хіба ж коти можуть просто надзюрити на вулиці? І кіт з подивом подивився на людей, які проходили повз, але нікому не було діла до нього. Нікому було відповісти на його німе запитання.
Він приліг на холодну землю і заплющив очі. Йому нікуди було йти. Вечоріло і пішов сніг. Він швидко танув на теплій шерстці, і скоро котяча шубка покрилася тонкою сніжною кригою . Стало моторошно холодно. У вікнах будинків загорілося світло, і звідти долинали веселі голоси та смачний запах. Живіт особливо сильно забулькав. Але їсти було нічого.
Зимова хуртовина закрутила свою хуртовинну карусель, і сніг, що впав, мчав уздовж вулиць, замітаючи все на своєму шляху. Пролунав шум, і кіт підняв голову вгору. У небі вибухав феєрверк. Місто на кілька хвилин освітилося загравою цих святкових хвилин, і коту здалося, що настав день. Але слідом за світлом свята прийшла непроглядна темрява і холод. Вулиці були безлюдні, усі святкували у своїх теплих квартирах. Кіт заплющив очі й приготувався до своєї останньої ночі.
“Нічого, – думав він, – помучуся зараз, а потім стане тепло, і я обов’язково побачу бабусю”.
Хтось підійшов. Кіт розплющив очі й подивився. Прямо навпроти нього були черевики величезного розміру. Ось, так навіть краще, вирішив він, просто один удар, і все. Але тут чиїсь руки підхопили його й підняли вгору.
— Ось ти де!!! – пролунав несподівано м’який голос.
Кіт розплющив очі, і побачив величезного чоловіка, який був серед тих, хто приїхав на прощання до його бабусі.
— А ми тебе вже обшукали. Весь день всією сім’єю по двору бігали. Це я винен. Думав, що дружина тебе візьме, а вона думала, що я. Ось так і вийшло, ти вже не сердься, – і величезна людина раптом кинулася бігти кудись несучи кота під пахвою.
Кіт дивився по сторонах, і будинки пролітали повз. Вони зупинилися біля машини і, відчинивши двері, великий чоловік поклав кота на сусіднє сидіння і, діставши оберемок своїх футболок, став витирати його холодну, мокру шерсть.
— Ось тільки витру тебе, щоб не застудився, і поїдемо, – бубонів він собі під ніс.
Потім поклав на сидіння теплий рушник і закутав ним кота. Машина завелася, і вони помчали засніженими святковими вулицями. А здоровий чоловʼяга, крутячи кермо однією рукою, тримав в іншій телефон і кричав у нього своїм напрочуд м’яким голосом, сповненим неприхованої радості:
— Ластівко, рибочко, я знайшов його! Так, знайшов!!! Знайшов!!! Де був? Та просто біля під’їзду і лежав. Та не хвилюйся, все з ним у порядку. Будемо за кілька хвилин, і всі разом зустрінемо Новий рік! – квапливо говорив чоловік, ніяково притискаючи плечем до вуха мобільний телефон.
Він обернувся на кота, щоб сказати йому щось, але побачив, що той заснув. Кіт спав і посміхався уві сні. І не смійте мені казати, що коти не вміють усміхатися. А десь усередині по маленькому котячому сердечку їздив трактор і тихенько торохтів.
Тож не кажіть мені, що в Новорічну ніч не трапляються дива. Звичайно, трапляються. Ще й як трапляються. Треба тільки трошки допомогти їм статися, і їх буде дуже багато…
Ось вам і щасливі зміни.
Історія написана на реальних подіях.
