Мені 20 років. Торік закінчив навчання, знайшов роботу, але умови в компанії були ризикованими, тому потрібно було терміново піти звідти якнайшвидше. Нині я вже близько тижня без роботи (живу з матір’ю).
Справа в тому, що і під час навчання, і після нього, і під час роботи в тій компанії я розробляв проект. Щось подібне до своєї фірми, своєї справи душевної, за яку я готовий все покласти, і все йде в гору, все виходить, навіть перші заробітки є.
Але мати в прямому розумінні почала нещодавно наїжджати на мене, ображати те, чим я займаюся і що найбільше мене вразило, говорити, що я ледарь (не ходити фізично щодня на роботу це означає ледарювати в її розумінні). Ніколи, загалом, не вірила вона в мене і мою справу і говорила, що я сидітиму без грошей.
Зараз же час для мене дуже цінний ресурс, мені потрібно дати останні правки своєму проекту, щоб машина почала працювати стабільно, але ось невдача: мати вирішила вигнати мене з дому за те, що я не працюю.
Ми щодо цього багато лаялися, але до неї так і не дійшло, що я намагаюся побудувати собі життя і працюю періодично по 30 годин. Раніше мені якось все одно було, але тепер мене це почало зачіпати і я готовий від цієї людини відвернутися.
Це якось вирішується взагалі, чи це кінець? Це рішення не імпульсивне, це результат багатьох років подібних стосунків.
Вона зовсім не розуміє, що заробляти зараз можна не виходячи з дому. Не вірить, що заробляти таким чином можна великі гроші. Я намагався це показувати багато разів, вона не сприймає.
При цьому гроші я їй даю, але вона думає, що я їх десь вкрав. Тому що на її думку, де мені брати гроші, якщо я сиджу постійно вдома.
При цьому вона може зайти в мою кімнату, я сиджу та працюю, прошу її не турбувати мене, а вона ображається, бо вважає, що я сиджу та граюся в ігри. Я вже дуже втомився.
