Коли мені було 9 років, мати забрала мене, речі та поїхала від тата до іншого чоловіка до іншого міста. Я зненавиділа її та свого вітчима, вважала матір зрадницею, а його ворогом, який розлучив мене з батьком.
Я жахливо поводилася по відношенню до обох, мене весь час тягнуло до батька, я не давала нікому життя, у мене була істерика. Але через кілька років мати розповіла мені правду.
Через три роки після моєї появи, мій тато став регулярно мамі зраджувати. Причому з різними дівчатами. Спочатку вона його прощала, бо дуже любила, а потім не могла від нього піти через мене і матеріальну залежність.
Але його походи наліво стали періодичними. І ось коли одна з його коханок прийшла до них додому, заявивши про те, що чекає дитину і зажадала у матері відпустити чоловіка, це стало останньою краплею.
Мати втекла з першим зустрічним практично, в чому була, забравши лише мене та дещо з моїх речей. Той чоловік виявився порядною людиною, хоч вона його особливо і не любила.
Але не могла просто терпіти ці приниження, перебуваючи поряд із моїм батьком. Я їй звичайно не повірила і стала шукати батька. І це мені вдалося.
Він має вже нову родину. Батько нічого не заперечував. Тоді для мене все звалилося. Я довго просила у матері пробачення за те, що псувала їй життя.
Тепер у мене своя сім’я, чудовий чоловік, два сини-шибеники, а я досі не можу себе пробачити за свою огидну поведінку.
Двадцять років тому, коли над селом Спасівка стояла густа серпнева спека, а повітря густо пахло…
— Ганнусю... а чого це в тебе чоловік такий похмурий? — ледь чутно спитала я,…
Якось зібралися ми з коліжанками дитинства — давнім дівочим товариством, четверо нас. Усі вже на…
Ганнуся замолоду була такою, що хоч з лиця воду пий. Висока, ставна, коса русява аж…
— Мамо, ну ти що, справді не розумієш? Не можу я в такому вигляді на…
Мені 60 років. І я вперше за багато літ зважилася кудись поїхати не у справах,…