Мені 29 років, заміжня і у нас є двоє дітей. Моя історія буде не про взаємини у нашій родині, а про ситуацію з татом.
Батьки розійшлися, коли мені виповнилося 16 років. За все їхнє спільне життя батько періодично йшов в загули, міг не працювати по кілька місяців. Не знаю, чому мама стільки терпіла, можливо боялася залишитися одна, можливо сподівалася його змінити, але її терпець урвався, коли я навчалася у школі.
Спочатку після їх розставання я намагалася всіляко підтримувати хороші стосунки з батьком: дзвонила, передавала подарунки на свята (які він не дуже хотів забирати, та й сам нічого не дарував). Маму будь-яке нагадування про батька сильно виводило з себе, я ж намагалася його захищати, адже діти не обирають батьків.
Він мій батько, хоч би яким він був. Після розлучення з мамою батько переїхав до своєї матері, свій спосіб життя не змінив, навпаки, брати до рук пляшку став частіше, працював теж нестабільно.
Намагалася з ним поговорити та переконати, що так жити не можна. Грошей на мене передавав по 1 тисячі на місяць, тому поки я не почала працювати, навчаючись у вузі, фінансове забеспечення було на мамі.
Але образа на тата в мене з’явилася вже після появи в мене старшої доньки. За три роки він побачив її один раз. І до нас у гості запрошувала, і пропонувала до нього заїхати.
Ні, людині все одно. Молодшу він взагалі не бачив жодного разу. Коли він до мене виявляв байдужість, мене це не дуже зачіпало, але за дітей чомусь дуже прикро.
Старша питає: «чому в мене бабусі дві, а дідусь один?». Що відповісти, не знаю. Зараз щоразу як дзвоню, людина перебуває у стані сп’яніння.
Я не знаю, як бути у цій ситуації. З одного боку, як дочка я відчуваю відповідальність, що повинна якось допомогти, з іншого боку я об’єктивно розумію, що змусити кинути пити чоловіка 63 років, коли він це робить все свідоме життя, нереально, поки він сам цього не захоче . Та й образи мої нікуди не поділися.
Живу з чоловіком та маленькими дітьми в іншому місті, постійно знаходитись поруч, щоб контролювати його, можливості немає. Та й не хочу донькам нерви псувати, щоб вони не бачили людину в такому стані.
