Моя подруга Катруся нещодавно стала мамою вперше. Ми з нею дружимо з дитинства, пройшли через багато разом, і я була впевнена, що наше спілкування ніколи не зміниться.
Але з появою малюка все різко змінилося.
Катруся стала рідше виходити з дому, майже перестала стежити за собою (хоча до заміжжя була справжньою красунею, якій я по-доброму заздрила). Ми перестали ходити в кіно, пліткувати, гуляти магазинами і сидіти в кафе вечорами.
Катруся тепер тільки й робить, що скаржиться, як втомлюється, і їй хронічно не вистачає часу. Вона зациклилася на дитині і перестала цікавитися чимось, навіть не звертає уваги на свій власний шлюб.
Нещодавно я вирішила їй зателефонувати і натякнути, що треба було б розвіятися і перезавантажитися. Мовляв, чи не хоче вона сходити у кіно у вихідні.
Катруся відповіла, що не може — адже в неї так багато справ по дому, та й дитина вередує і без неї навіть години прожити не зможе. Я почала вмовляти її, мовляв, все ж таки зараз є сучасні побутові прилади: пральні машини, посудомийки, роботи-пилососи.
У неї чоловік добре заробляє і будинок, як кажуть, повна чаша. Та й для дитини можна найняти няню чи попросити допомоги у бабусь.
Адже гіперопіка навіть шкідлива для дітей, треба давати їм самостійність і можливість робити помилки навіть у найніжнішому віці.
Але Катруся несподівано розгнівалася. «Ти просто не розумієш, що це означає бути матір’ю! — сказала вона.
«Дитина — це не лише фізична робота, а й величезне емоційне навантаження. Ти весь час турбуєшся, думаєш про те, щоб йому було добре, щоб він зростав здоровим та щасливим.
Це забирає всі сили. Я не можу просто взяти та піти, залишивши його з кимось іншим. А сучасні побутові прилади? Так, вони допомагають, але ж це не вирішує всіх проблем!».
Мені було неприємно це чути, адже я тільки хотіла делікатно підсвітити проблему: моя найкраща подруга, розумниця і красуня, скотилася на рівень нервової домогосподарки з немитим волоссям і зайвою вагою, яка цікавиться лише памперсами. Згодна, що наша дружба для неї ще й могла бути тепер не у пріоритеті, то стосунки Катрусі із чоловіком теж явно постраждали.
Я щиро не хочу, щоб її шлюб зруйнувався через її ж дурість і недалекоглядність. Давно знаю її чоловіка, він гарний чоловік і поки не скаржиться, але Катрусина одержимість дитиною його теж вочевидь не тішить, оскільки зайшла надто далеко.
Не можна бути такою нервовою і одержимою, навколо багато інших проблем та інших людей, у яких теж є почуття і не всі з них захочуть миритися з її тарганами, що розплодилися. Мене турбує, що Катруся сильно змінилася – і не на краще, як зовні, так і внутрішньо.
Це помічаю не лише я, а й інші наші спільні знайомі «делікатно» замовчують проблему і просто тихо від Катрусі віддаляються. Я ж не хочу нібито делікатно дивитися, як вона псує своє життя, але не знаю, як до неї достукатися.
Вона дуже запальна тепер, голос розуму явно заглушений гормонами. Я бажаю подрузі лише добра, але не знаю, як їй допомогти.
Боюся, що поки вона сама усвідомлює проблему, може бути вже надто пізно і крім розпещеної дитини в її житті не залишиться більше нікого. Порадьте, що мені робити.
Просто відійти вбік і спостерігати, як роблять решта, я не вважаю правильним. Я хочу домогти своїй близькій подрузі
Коли Наталя Петрівна набирала номер районної опіки, її пальці тремтіли й ковзали по екрану смартфона.…
Маргарита заповзято терла щіткою підлокітник старого дивана, намагаючись вивести невидиму пляму. Вона завжди хапалася за…
Вдихаючи на повні груди солоне, настояне на степових травах повітря, Денис стояв на дерев’яному ґанку…
Усе почалося з поїздки до свекрухи в гості. Спершу Марія не надала цьому жодного значення:…
— Біжимо, кажу, біжимо! Бо твої тітоньки зараз усе до рук приберуть, і оком не…
— Мамо, персики будеш? — Нащо ти взагалі їх притяг? — роздратовано відмахнулася Любов Петрівна.…