Моя подруга Катруся нещодавно стала мамою вперше. Ми з нею дружимо з дитинства, пройшли через багато разом, і я була впевнена, що наше спілкування ніколи не зміниться.
Але з появою малюка все різко змінилося.
Катруся стала рідше виходити з дому, майже перестала стежити за собою (хоча до заміжжя була справжньою красунею, якій я по-доброму заздрила). Ми перестали ходити в кіно, пліткувати, гуляти магазинами і сидіти в кафе вечорами.
Катруся тепер тільки й робить, що скаржиться, як втомлюється, і їй хронічно не вистачає часу. Вона зациклилася на дитині і перестала цікавитися чимось, навіть не звертає уваги на свій власний шлюб.
Нещодавно я вирішила їй зателефонувати і натякнути, що треба було б розвіятися і перезавантажитися. Мовляв, чи не хоче вона сходити у кіно у вихідні.
Катруся відповіла, що не може — адже в неї так багато справ по дому, та й дитина вередує і без неї навіть години прожити не зможе. Я почала вмовляти її, мовляв, все ж таки зараз є сучасні побутові прилади: пральні машини, посудомийки, роботи-пилососи.
У неї чоловік добре заробляє і будинок, як кажуть, повна чаша. Та й для дитини можна найняти няню чи попросити допомоги у бабусь.
Адже гіперопіка навіть шкідлива для дітей, треба давати їм самостійність і можливість робити помилки навіть у найніжнішому віці.
Але Катруся несподівано розгнівалася. «Ти просто не розумієш, що це означає бути матір’ю! — сказала вона.
«Дитина — це не лише фізична робота, а й величезне емоційне навантаження. Ти весь час турбуєшся, думаєш про те, щоб йому було добре, щоб він зростав здоровим та щасливим.
Це забирає всі сили. Я не можу просто взяти та піти, залишивши його з кимось іншим. А сучасні побутові прилади? Так, вони допомагають, але ж це не вирішує всіх проблем!».
Мені було неприємно це чути, адже я тільки хотіла делікатно підсвітити проблему: моя найкраща подруга, розумниця і красуня, скотилася на рівень нервової домогосподарки з немитим волоссям і зайвою вагою, яка цікавиться лише памперсами. Згодна, що наша дружба для неї ще й могла бути тепер не у пріоритеті, то стосунки Катрусі із чоловіком теж явно постраждали.
Я щиро не хочу, щоб її шлюб зруйнувався через її ж дурість і недалекоглядність. Давно знаю її чоловіка, він гарний чоловік і поки не скаржиться, але Катрусина одержимість дитиною його теж вочевидь не тішить, оскільки зайшла надто далеко.
Не можна бути такою нервовою і одержимою, навколо багато інших проблем та інших людей, у яких теж є почуття і не всі з них захочуть миритися з її тарганами, що розплодилися. Мене турбує, що Катруся сильно змінилася – і не на краще, як зовні, так і внутрішньо.
Це помічаю не лише я, а й інші наші спільні знайомі «делікатно» замовчують проблему і просто тихо від Катрусі віддаляються. Я ж не хочу нібито делікатно дивитися, як вона псує своє життя, але не знаю, як до неї достукатися.
Вона дуже запальна тепер, голос розуму явно заглушений гормонами. Я бажаю подрузі лише добра, але не знаю, як їй допомогти.
Боюся, що поки вона сама усвідомлює проблему, може бути вже надто пізно і крім розпещеної дитини в її житті не залишиться більше нікого. Порадьте, що мені робити.
Просто відійти вбік і спостерігати, як роблять решта, я не вважаю правильним. Я хочу домогти своїй близькій подрузі
