Почитала кілька сповідей на цьому сайті та вирішила написати свою. Зараз у мене склалася ситуація, про яку говорити з подругами не хочеться, а запитати поради треба.
Я розлучилася з чоловіком, з ним практично не спілкуюся. Якщо нам доводиться спілкуватися, то обов’язково відбувається скандал із образами та взаємними звинуваченнями.
У нас є спільна дитина (хлопчик, 8 років), але колишный для нього нічого не робить. Але й відмовлятися від батьківства не збирається.
Дитина не бачила його жодного разу і не знає про нього нічого, тому що роки 3 тому татко хотів звернутися в експертизу на встановлення батьківства. І я принципово вирішила не дозволяти чоловікові спілкуватися з його дитиною, якщо він дозволив собі засумніватися в батьківстві.
Аліменти чоловік платити не поспішає, по півроку буває не платить, поки йому не нагадаєш, що звичайно супроводжується скандалами, новими звинуваченнями та докорами. Каже, що це у нього від 25% «білої» зарплати, як належить за законом, а сам на новій іномарці приїхав.
Розписку взяв, що аліменти ці мізерні привіз, не посоромився. Хотів дитину забрати на вихідні, а я кажу: «Ти хоч з ним познайомся, він маленький, тебе не знає, вперше бачить. Не кажи одразу, що ти його батько, ближче познайомишся, поговориш, тоді й скажеш.
А то зараз наговориш йому всього і зникнеш знову на рік, а що я йому тоді скажу? Так його це сильно розлютило, у нього інше бачення ситуації.
За його словами, я залицяльника не знайшла поки, який би на роль тата підійшов. Загалом неприємно все це.
І ось зараз виникла така ситуація, він отримує квартиру (він військовий), йому потрібна виписка із домової книги, що дитина прописана у мене. А я кажу, давай ти відмовишся від нього, тобі ніякі довідки не будуть потрібні і ми ніколи в твоє життя не втручатимемося.
Він спочатку погодився, потім передумав, мовляв не відмовлятимуся я і морально і матеріально допоможу йому, якщо буде треба. А якщо, каже, ти в суд подаси, то я і гроші і час знайду, але виграю справу.
Так у цій непростій ситуації я ніяк не можу вирішити, дозволити йому бачитися із сином чи не варто. При мені він з дитиною навіть не хоче говорити, а намагається відвезти його до себе додому.
Я боюся залишити їх наодинці, він наплете дитині всякі гидоти, задобрить його іграшками і поїде знову на півроку чи рік, а мені що робити? У тата загострення батьківських почуттів, а синові травма може бути.
