З Аліною ми почали зустрічатися ще в школі, жили в одному будинку і, будучи студентами, вирішили одружитися. Батьки спочатку були проти весілля, хотіли, щоб ми розписалися після закінчення навчання, але зрозумівши, що ми вже не передумаємо, влаштували гарне весілля.
Жити стали у моїх батьків, продовжували навчання, я став підробляти, моя мама грошей на харчування не вимагала, поки не працюватимемо обоє, та й батьки Аліни теж допомагали. З’їздили у весільну подорож, мріяли про свою квартиру, дитину, а поки що жили на всьому готовому.
Аліна з першого дня почала поводитися у нас вдома, як квартирант, ніколи не займалася прибиранням, нічого не готувала, все це робила моя мама. Часто вечорами йшла до своїх батьків, вони живуть поверхом вище і приходила, коли вже треба лягати спати.
Мама почала мені говорити, що моя дружина могла приготувати вечерю хоча б мені, все-таки заміжня вже і є обов’язки. Я не хотів сваритися ні з мамою, ні з Аліною, тому іноді готував собі сам, думав, що коли житимемо окремо, тоді все буде по-іншому.
Але все в одну мить змінилося, коли Аліна сказала, що нам треба якийсь час пожити окремо. Я вирішив, що в неї хтось є, але виявилося, що її просто не влаштовує таке сіре життя.
Одній її подрузі хлопець подарував машину, інша вийшла заміж за іноземця і поїхала з ним за кордон, і Аліна, напевно, теж, поки що не пізно, вирішила пошукати собі заможного чоловіка.
Не лише мої батьки були шоковані такою заявою, а й її мама намагалася нас помирити, умовляла Аліну не робити цього, але на неї нічого не діяло. Я зі зла подав заяву на розлучення, але найцікавіше в цій історії, так це те, що дружина на розлучення не згодна і на суд не з’явилася.
Мені ж сказала, що я її неправильно зрозумів, вона просто хоче якийсь час пожити окремо, щоб розібратися у своїх почуттях. А я думаю, що я для неї просто запасний варіант, раптом їй не пощастить так, як подругам, тоді вона згадає, що заміжня.
