— Тільки що не по її — відразу за валізу хапається. Вже мало не щотижня до батьків тікає. Потім свати мізки полощуть, ніби мій син над нею знущається, а згодом Злата з’являється як ні в чому не бувало… І так до наступного разу. А скандали вона, я так бачу, сама й вигадує. Такі гойдалки кого завгодно з розуму зведуть

23 хвилини ago
Selena

— Та хіба ж те, що вона при надії, дає їй право отак коверзувати? З’явиться дитинка — будемо і грошима…

А нічого. Житиму. Номер я змінила. Завтра Степан замки в дверях переставить, бо в мами є ключ. Я весь час боюся, що Денис той ключ у неї витягне, а в нас винесе все, до чого руки дотягнуться. Я не буду більше годувати її хворобливу жертовність. Нехай живуть як знають. Так, це мама. Так, боляче. Але мені теж було боляче все життя відчувати себе помилкою, а тепер — просто гаманцем для її улюбленця

5 години ago

— Знаєш, Катрусю, я — нелюба дитина. Це навіть не образа, а просто гірка правда, яку я нарешті прийняла. Точніше,…

Спадкоємця зятю заманулося! А що успадковувати, га? Борги та порожній гаманець? Теж мені, знайшовся олігарх місцевого розливу. Донька боїться, що сама залишиться? Правильно боїться, бо сьогодні йому ще одну дитину подаруй йому а завтра він їй такі умови виставить, що хоч вовком вий. І куди вона тоді з тим малим на руках?

22 години ago

— Я так і відрізала: на мене нехай навіть не розраховують. Глядіти не буду і грошима не поможу, бо то…

— Молодець дядько Михайло. Забезпечив сім’ю, у них там хіба що пташиного молока немає. Ліля — одна донька, придане за нею таке, що очі вилізуть. — Та яке зараз придане? — скривився Василь. — Не кажи! У них хата — повна чаша, автівка нова, мотоцикл із люлькою. А в дворі худоби стільки, що за день не перерахуєш. Михайло Соловей складом у місті завідує, крутитися вміє

1 день ago

— Наш Василько хлопець статечний, на переправі коней не гонить. Увесь у діда мого, покійного Степана, пішов — той теж…

— І те, як вона господарює, мене зовсім не влаштовує. Холодильник у них вічно порожній, готує на один раз, щоб одразу й з’їсти… А смузі з бурякової гички — це що за гидота така? А Стасик, бідненький, мусить то пити… Мордуватися з борщами вона не хоче, часто замовляють щось готове. Ну от як чоловіка не годувати борщем, м’ясом, картопелькою? Хіба то їжа для козака — мюслі, йогурти та сир із пліснявою

2 дні ago

— Я її на дух не переношу, мишу цю сіру. І на якому тільки смітнику її мій Стасик відкопав? —…

— А ти нащо посадив смородину так близько до паркана? Вона тінь дає, а в мене від тієї тіні собака нервує і гавкати починає! — Отакої! Смородина йому заважає! — Заважає! Бо тінь дає! — І тому собака лає? — Лає! На твою козу лає, а ти мені потім претензії виставляєш… — Бач, який розумний, матері його ковінька

2 дні ago

— Ну, щоб тебе підняло та гепнуло! Ти лишень поглянь, Маріє, що цей нахаба коїть, га? Так починався чи не…

— Купили попкорн, посідали у крісла, аж тут — ось яка картина! — усміхається Настя з гіркотою. — На ряд нижче перед нами вмощується мій дорогий чоловік, який «поїхав маму провідати», а з ним — хлопчик років десяти! Я одразу зрозуміла, що це той самий пасинок

2 дні ago

Настя виходила заміж уже в цілком зрілому, свідомому віці — їй якраз виповнився тридцять один рік. До того часу якось…

— Так, я тричі була заміжня, — любила колоти очі Степанівна. — Але з кожного шлюбу я виходила з прибутком, а ти — ще бідніша, ніж була. У тебе від чоловіка тільки ця дармоїдка залишилася, яку ще роками на ноги ставити треба. Тому вчила я тебе, і вчити буду. А те, що ти зараз нужду терпиш, — то тобі наука на майбутнє, щоб розумнішою була

3 дні ago

— Мамо, не ображайся, але до бабусі я не поїду, — вже вкотре відрізає Яринка. — Тобі подобається це терпіти?…

— Чому я в тебе нічого не прошу? — злісно допитується пані Алла у невістки. — Чому ні ти, ні твоя мати не бережете здоров’я мого сина? У нього законний вихідний, він має відпочивати, і крапка! Взагалі, якщо твоїй мамі потрібен помічник — треба було сина мати або чоловіка шукати, а не експлуатувати чужу дитину

3 дні ago

— Ой, у нас знову стара пісня! Сваха на кожному кроці хвалиться, що вона без сторонньої допомоги дає собі раду,…

— Невже в мої роки ще можна так закохатися? Наче дівчисько бігаю на побачення. Мені з ним так спокійно! Іван теж душі не чув у ній. Дарував квіти без приводу, сумки з продуктами возив, будь-яке її бажання виконував. Три місяці пролетіли як солодкий сон. Вже й про весілля почали гомоніти. Але доля, видно, вирішила, що занадто все гладко йде

3 дні ago

Ніхто й ніколи не зможе достеменно пояснити, чому до одних доля прихильна — обсипає дарунками, дарує кохання, наче з рогу…

Show more Posts