All Rights ReservedView Non-AMP Version
Рідне Слово
  • Життєві історії

Бузок — рослина живуча, як бур’ян. — Живуча — це ще не значить, що їй допомога і любов не потрібні, — лагідно, але твердо відповідала мати. І от на п’ятий рік кущ нарешті віддячив. Та ще й як! Відтоді кожної весни він стояв біля хвіртки, як справжнє свято

4 місяці ago

Бузок біля хвіртки Валентина Петрівна посадила років п’ятнадцять тому. Тоді вона щойно вийшла на заслужений відпочинок, придбала ту невеличку дачу…

  • Життєві історії

— Десять років я чекала на цей день. — Її голос спочатку звучав тихо, майже розмірено. — Ім’я навіть не спитали. Я ж просила — Миколка, на пам’ять про діда. Ніхто не почув. Якихось подружок покликали — я їх уперше в очі бачу, а вони в кожен кадр лізуть! Фотограф на пів години запізнився. І мене… мене чужа жінка по руках ударила. «Бабусю, не поспішайте». Та куди ж мені поспішати? Я десять років чекаю

4 місяці ago

Ніна Михайлівна готувалася до цього дня так, ніби це був її власний ювілей, весілля і Великдень водночас. У її старенькому,…

  • Життєві історії

Музики не шкодували інструментів, столи щедро вгиналися від домашньої ковбаски, холодцю та кручеників, а гості, розпашілі й веселі, раз у раз вимагали від молодят палких поцілунків. Усі раділи, танцювали до упаду, і лише Сергій через силу натягував усмішку

4 місяці ago

Весілля гуло так, що аж шибки у вікнах їдальні дзвеніли. Музики не шкодували інструментів, столи щедро вгиналися від домашньої ковбаски,…

  • Життєві історії

— Я три роки далі магазину не ходжу! — кричала в слухавку сестра. — Я мию, годую, я навіть своє особисте життя влаштувала з бабусею за стінкою! Моєму чоловікові треба в ноги вклонитися і пам’ятник ставити, що він такий святий і терпить мої обставини! А ти не можеш від своєї роботи відірватися? Затям: я поїду. Не знайдеш часу — хай бабуся буде на твій совісті

4 місяці ago

Дзвінок посеред робочого дня — і на тобі, як сніг на голову. Рідна сестра спокійно заявляє, що я маю кинути…

  • Життєві історії

За святковим столом зібралися всі. На чолі — Борис, поруч Раїса, далі Максим із Вікторією. Я сіла на своє звичне місце біля вікна. Тепла чавунна батарея гріла крізь тканину блузки, і я зловила себе на думці, що востаннє мені було по-справжньому тепло на душі, мабуть, дуже давно

4 місяці ago

— Людонько, не зараз, я пораюся на кухні, потім поговоримо, — голос Раїси в слухавці лунав квапливо й заклопотано. Я…

  • Життєві історії

— Свето, ми от що хотіли. У вас же стоїть Тьомчина дитяча кімната. Ліжечко, комод, шафка. Він же з неї давно виріс. А нам саме треба — двоє ж, одразу два комплекти купувати… Ти ж розумієш. Я дуже акуратно поставила щітку в склянку. — Ігорю. Артему чотирнадцять років. Ліжечку — теж чотирнадцять. — Та воно ж дерев’яне! Дерево вічне. Ми перефарбуємо. Христина закивала. І тут вона відкрила рота: — Я дивилася в інтернеті, такі зараз від десяти тисяч. А у вас воно просто стоїть

4 місяці ago

Дзвінок у двері. Субота, восьма ранку. Я в халаті, на голові — гніздо, у руці — зубна щітка. Відчиняю, а…

  • Без категорії

— Поклади на місце, я за цей сир своїми грошима платила! Віра Миколаївна злякано відсмикнула руку від полички, мов школярка, яку спіймали на гарячому. — Ірочко, я ж тільки малесеньку скибочку до хліба хотіла відрізати… — Я за нього п’ятсот гривень віддала

4 місяці ago

— Поклади на місце, я за цей сир своїми грошима платила! Віра Миколаївна злякано відсмикнула руку від полички, мов школярка,…

  • Життєві історії

— Щось у тебе, Марічко, голубці якісь… не такі, — шпортаючись виделкою в тарілці, єхидно заявляв він. — У мами вони значно смачніші, аж тануть. А в тебе капуста жорстка, наче халява з кирзового чобота. — А я дивлюся, ти в нас по чоботах великий експерт. Їж давай, бо голодним спати ляжеш

4 місяці ago

Минув рік відтоді, як відгуляли гучне весілля Марічки та Анатолія. Жили молодята окремо, в батьківські гаманці не заглядали, клопоту не…

  • Життєві історії

— Слухай, Віро, а це правда, що ти за ту дворнягу такі скажені гроші відвалила? Я отетеріла, але підтвердила. І тут понеслося: — Ну ти взагалі з глузду з’їхала! Це ж не людина! Звичайна безпорідна псина. З такими болячками їх присипляють, щоб не мучилися! Правду твоя Алінка каже: краще б ти ці гроші братові віддала, щоб він дітей на море повіз

4 місяці ago

— Навіть якби йшлося про лікування людини, — зітхає моя подруга Олена, підливаючи мені гарячого чаю, — хіба фінансова допомога…

  • Життєві історії

— Олено, припини ці витребеньки. Всі мужики гуляють, природа в них така. Мій он теж у молодості грішив… Але ж я не втекла світ за очі! Сім’я — це святе, треба терпіти! — Ніно Петрівно, — Олена сама здивувалася, яким рівним і спокійним був її голос. — А я всі ці роки нікуди й не тікала. Варила борщі, прасувала сорочки і з усіх сил намагалася не думати, чому чоловік так часто затримується на роботі. Просто я… страшенно втомилася бути святою

4 місяці ago

Олена завмерла на порозі власної спальні. Три секунди. Рівно стільки знадобилося, щоб ідеальний світ її двадцятип'ятирічного шлюбу розлетівся на друзки.…

Show more Posts
Show previous Posts
All Rights ReservedView Non-AMP Version