— Невже в мої роки ще можна так закохатися? Наче дівчисько бігаю на побачення. Мені з ним так спокійно! Іван теж душі не чув у ній. Дарував квіти без приводу, сумки з продуктами возив, будь-яке її бажання виконував. Три місяці пролетіли як солодкий сон. Вже й про весілля почали гомоніти. Але доля, видно, вирішила, що занадто все гладко йде
Ніхто й ніколи не зможе достеменно пояснити, чому до одних доля прихильна — обсипає
— І тут з’ясовується, що наш «ідеальний чоловік» уже цілих сім місяців чекає дитину на стороні! — Людмила ледь стримує лють. — Поки дружина себе нівечила, поки лікувалася, цей майбутній «тато року» розважався на повну і навіть примудрився стати батьком без жодних лікарів. Оленці й так світ не милий, а тут ще й таке
А вона що? Тільки сльози ллє… Але це ще не все лихо: здоров’я тепер
— Розумієш, Катерино, є такі жінки, вони ніби манять, але для життя вони не придатні, Катю… — Ось значить як! Значить, такі як Томка — для любові, а я — щоб борщі варити? — Катю, та для якої любові! Ну що ж ви, жінки, все так перекручуєте, га? Провів один раз — уже любов. Поцілував — уже женитися треба
Додому Іван із Катрусею йшли нарізно. Вона дріботіла трохи попереду, а він плівся слідом,
— Ти ще не все розумієш, — вів він далі. — Іноді простіше мовчати. Іноді легше робити вигляд, що все гаразд, аби не розворушити лихо. — Тату, — вона різко повернулася до нього, очі аж палахкотіли, — вони з мамою були разом, коли ти їздив у те відрядження? З дядьком Олегом?
— А до мами дядько Олег заходив. Поки тебе вдома не було, — мовила
— За оренду квартири плати, за ліки плати, засоби догляду за зятем — купа грошей! А ще ж онучка, харчування… Ви ціни зараз бачили? — перераховує Зоя. — А у свахи одне на умі: «Я пенсіонерка, сама ледь дихаю, що з мене візьмеш? Рада б помогти, та нема чим». А у нас ніби гроші на деревах ростуть
— А чому це ми маємо на своїх плечах чужу дитину тягти, Валю? Нам
— Будинок, звісно, треба було переробляти під себе, — згадує Діана. — Але тато і про це подбав. Як я зрозуміла, у нього просто руки не дійшли, а дружина його чомусь не захотіла там господарювати. Тож нам у спадок дістався не просто дім, а цілий склад: утеплювачі, сантехніка в коробках, матеріали для ремонту, меблі й навіть трохи грошей на перший час
Діана з чоловіком зовсім нещодавно відсвяткували новосілля. Власне, цей будинок вона успадкувала від батька
— Мамо, я здоровий молодий чоловік, а Ви дрова будете тягати? Відпочиньте, я сам усе зроблю. — Добре, синку, добре… Я така рада за тебе! Так хочеться на невісточку подивитися. — На весіллі побачите, мамо, вже за місяць свято
У старій хаті, де кожен куток пахнув висушеними травами та минулим, Клавдія Петрівна годинами
Галина ніколи не почувалася такою щасливою. Їй в Андрієві подобалося геть усе. Виявилося, він дивовижно готує — оце так несподіванка! Він кликав її в свій гараж на романтичні побачення – смажив сало на сковорідці, і вони були найщасливіші у всьому світі
— Марічко, я тебе попросити хочу про одну річ… — Про що саме? —
— Ну й дурень! — кинула Юля, розвернулася й пішла геть. Сашко не побіг наздоганяти, тільки крикнув услід: — Кота поверни! — Ще чого! — не озираючись, відрізала Юля
Юля прокинулася від того, що хтось несамовито, просто калатав у двері. Серце в грудях
— Ой, а ви що, стару плиту викинули? — зазирнувши в кухню, сплеснула руками Марія Вікторівна і засудила головою. — Добре, що стара Матрона до цього не дожила. А ви знаєте, що вона ту піч ледь на свого чоловіка не завалила? Ну, про спочивших або добре, або ніяк, але таргани в її голові були розміром з кулак
Мати власний будиночок у селі, де вранці співають півні, а повітря пахне скошеною травою,

You cannot copy content of this page