Рідне Слово

— І ми вирішили, що хрещеною мамою будете ви. Я навіть не одразу збагнула. — Хто? — Ви. — Я? — Ну, звісно! Кому ж іще? Ви ж бабуся, найрідніша людина. Я замовкла. І не тому, що не люблю свою дівчинку. А тому, що всередині все обірвалося. Хрещена — це ж не просто постояти поруч у гарній хустці для красивих світлин. Це обіцянка. Перед Богом, перед дитиною і перед власною совістю. А я не була впевнена, що маю право таку обіцянку давати

Хрестини в нашій традиції — це ж завжди велике і світле свято. Дитинку вбирають

Життєві історії 0

— Борщ наварив, пампушок із часником напік. — Дядьку Миколо, знайомтеся: це Леся, моя найліпша подруга, — представила я. — Дуже приємно, — він по-джентльменськи потиснув їй руку. — Проходьте до хати, дівчата. Ми зайшли на веранді. На столі — вишита скатертина, гарний посуд, глечик з узваром — усе так, як любила мама. Леся нахилилася до мене і захоплено шепнула: «Як же ж у вас тут затишно!». Я лише кивнула. Затишно. Бо в цій хаті жила велика любов

Ключ так і залишився лежати на самому дні моєї сумки. Двері до маминої хати

Життєві історії 0

— І що я знайду? Місце прибиральниці чи касирки в супермаркеті? Навіть не збираюся! От візьму, напишу заяву за власним бажанням, висловлю їм усе, що я про них думаю, і піду. Куди? Додому! Буду сидіти і все. Стаж у мене є, років для пенсії вистачає. А мій синочок зараз заробляє дуже непогано. Невже він рідній матері в допомозі відмовить

Я дивилася на Оксану, свою найкращу подругу, і відчувала, як усередині все просто кипить

Життєві історії 0

Сергій нахвалював домашні голубці, нервово крутив ложку в склянці з узваром. А я жувала і відчувала, як синочок активно товчеться під ребрами — він узагалі того ранку був дуже непосідючим. Раптом свекруха підвелася, вийшла до кімнати й повернулася зі своїм знаменитим записником у товстій палітурці

Я стояла перед її дверима і нервово розминала кисті рук. Ліву, праву, по колу.

Життєві історії 0

— А ти хоч розумієш, що таке «твоя дитина», коли тобі вісімнадцять? Це коли дівчата біжать на каву чи танці, а ти — в аптеку за сумішшю. Коли замість іспитів — коліки й температура на зубки. Коли щодня, кожен божий день, ти обираєш: нові чобітки собі чи пачку підгузків. Я через це пройшла. Я дуже добре знаю, про що говорю

Олена саме домивала останню пательню, мріючи про тихий вечір із чашкою м’ятного чаю та

Життєві історії 0

Моя сваха, міська жінка, вийшла на пенсію і переїхала жити в село на Черкащину. Повітря чисте, спокій, усі вітаються. Благодать! Навесні висадила вона свої перші помідори в теплицю. Доглядала, поливала, пилинки здувала. Прийшов час збирати перший врожай. Бере вона кошик, виходить на подвір’я, а назустріч їй сусід, дід Петро. — Ганно, — каже він так буденно, — я там у тебе в теплиці помідори вже зібрав, усе нормально

Ох, дівчата, відчуваю, полетять у мене зараз капці, але мовчати більше не маю сил!

Життєві історії 0

Ляда криниці була відчинена. Болти валялися в траві, акуратно викручені, один до одного. Із криниці піднімалася пара. Густа, біла, неможлива — ніч була тепла, плюс дванадцять. Пара повзла по подвір’ю, стелилася по землі, і Віктор бачив, як вона тече до хати. До дверей. До щілини під дверима

Криниця стояла на подвір’ї Нестеренків відтоді, як Віктор узагалі себе пам’ятав. Дерев’яний зруб почорнів

Життєві історії 0

— Ми ж гості, могла б і м’ясця купити, а не порожнім гаманцем тут трусити! Тітка Люда обурено відсунула від себе тарілку. — Ти нам порожні макарони зварила? Вона гидливо длубалася виделкою в злиплій грудці тіста. Гнат, здоровило років тридцяти в розтягнутих спортивних штанях, невдоволено скривився і кинув виделку на клейонку. — Іншого немає

— Ми ж гості, могла б і м’ясця купити, а не порожнім гаманцем тут

Життєві історії 0

— Або ти називаєш мене мамою і віддаєш половину грошей, або забирайся з моєї хати! Такого Алла точно не очікувала. Наче крижаною водою облили. А свекруха вирішила добити остаточно своїми хльосткими словами: — Ти вже не за материною спідницею ховаєшся! Маєш розуміти, що тепер залежиш від нашої родини. Як я сказала, так і буде! Або приймаєш правила господині дому, або двері он там

Алла переступила поріг родини чоловіка лише кілька днів тому, і все навколо ще здавалося

Життєві історії 0

Я раптом усвідомила: я двадцять сім років поспіль купувала продукти, які любить мій чоловік. Костині сардельки. Костин кефір. Костине вівсяне печиво, яке він вмочав у чай із таким зосередженим обличчям, ніби вирішував долю країни. А що люблю я? Я стояла перед відчиненими дверцятами холодильника і просто не могла згадати

Мені п’ятдесят три роки, і я точно засвоїла три істини в цьому житті. Перша: