Життєві історії 0
— Ти бачив, де вона лежить? У прохідній кімнаті. Я підриваюся по п’ять разів за ніч. А ти мені матір спихнув і в кущі. А я, між іншим, ніколи в улюбленицях у неї не була. Ти хоч раз мені копійку перекинув? Ти взагалі в курсі, скільки зараз ті підгузки для дорослих коштують? — Та не спихував я, — занервував брат
Ірина виросла у звичайній робітничій сім’ї. Її мати, Галина Семенівна, все життя пропрацювала кастеляншею
Життєві історії 0
Словом, жив наш Євген із Лерою, як вареник у сметані. Прийде з роботи, наїсться від пуза всякої смакоти, і прямісінько на улюблений диван — телевізор дивитися або в комп’ютерні ігри грати. А що ще йому залишалося робити? У хаті прибрано, пахне свіжістю, на плиті каструлі парують. Роботи для чоловічих рук ніби й немає
— То що, нам знову до твоєї мами пакувати валізи?! — грізно, аж із
Життєві історії 0
А сталося все як у кіно. Мама тільки-но пішла у відпустку, як дзвонить Карина: «Ой, мамочко, зуб так болить, що на стіну лізу, записалася до лікаря, побудь з малими дві години». Мама ж не кам’яна — погодилася. Але минуло дві години, три… Мама дзвонить доньці, а та спокійним голосом: «Я вже в поїзді. У мене відпустка. І крапка
— Усе б нічого, якби не одне «але»: дітлахи — то ж моєї старшої
Життєві історії 0
— А ти, доню, будеш наживати своє власне майно разом із чоловіком. І давай уточнимо: ніякого «твого» спадку там немає, є мій. Хіба не так? І взагалі, з якого дива ти з мене житло вимагаєш? Іди й вимагай у свого батька, у нього теж мати з квартирою була. Олено, це навіть не обговорюється. Це моя власність, моє життя і мої бажання, — залізно карбувала кожне слово матір
— Ну просто збожеволіла, чесне слово! Іншого пояснення я не знаходжу, — бідкається Олена
Життєві історії 0
— Тоді хоч картоплі мені набери. Все хочу завести такий сорт, як у тебе, кажуть, дуже смачна. Мені відра на посадку вистачить, на розвід… — Любо, давай іншим разом… Не хочу я зараз у льох лізти… Я сама тобі принесу, от завтра й принесу… Люба обвела поглядом світлицю, ніби щось шукала. Двері до спальні були відчинені. — І куди ж він подівся? От чує моє серце, десь тут він крутиться
Ризиковано, звісно, не дочекавшись темряви, йти до Зіньки — з сусідських вікон усе видно
Життєві історії 0
— Знову котлети! Вдруге за місяць! Ти що, думаєш, мене як того пса на ланцюгу можна одним і тим самим годувати? — Сашко гидливо, двома пальцями, відсунув від себе тарілку. — Ні, Катерино, зі мною такі номери не пройдуть… Чого стоїш, як укопана? Давай, готуй щось нормальне. Я цю твою бурду їсти не збираюся
— Знову котлети! Вдруге за місяць! Ти що, думаєш, мене як того пса на
Життєві історії 0
— Вам що, спальні мало для ваших ніжностей? Що за сором такий — лизатися прямо перед матір’ю?! От всипати б вам обом гарячих різок, щоб не кортіло прилюдно розпустою займатися! — Мамо, ну ми ж молоде подружжя, нам по статусу належить
— Мамо, що це за манера така — вриватися до нас ні світ ні
Життєві історії 0
— Я там приготував твою улюблену картопельку з м’ясом, у духовці запікав, як ти любиш! А де твоя велика ложка, не підкажеш? Не можу знайти… — долинув його спокійний голос. Реакція Аліни на ці невинні слова була просто феєричною: почувши запитання про ложку, вона влетіла на кухню, мов розлючена фурія, з палаючими очима. — Ти щойно обізвав мене жирною!! Ах ти ж підлий маніпулятор
— Аліно! Я в спортзал збираюся, підеш зі мною? — гукнув Олег до дружини.
Без категорії 0
— Борщик, — з привітною усмішкою пояснила її невістка Світлана. Вона граційно зняла кришку з розписаної керамічної супниці й узялася розливати по тарілках яскравий, запашний і наваристий рубіновий бульйон. — Знаєте, це таке неймовірне задоволення — готувати зі свіженьких овочів, щойно зірваних із власної грядки. — Щось я не бачу жодної різниці, — пирхнула свекруха
— Що це таке? — Олена Володимирівна невдоволено зморщила носа і так гидливо принюхалася,
Життєві історії 0
— Якийсь непотріб, а не люди, — відрізала якось Олена. Всього шість квартир у під’їзді, а відчуження таке, хоч ножем ріж. Ох, не пощастило їм із сусідами, так не пощастило… Олена тоді вже вважала себе на голову вищою за всіх тутешніх мешканців
В одному невеличкому триповерховому будинку жило кілька сімей. Будинок той був старенький, навіть мав

You cannot copy content of this page