All Rights ReservedView Non-AMP Version
Рідне Слово
  • Життєві історії

— З ворогом нашим зналася?! — кричав Марко, аж обличчя налилося багрянцем. — Його дід мого батька підло обікрав! Весь їхній рід — гадюки підколодні! Більше ні кроку до річки не зробиш! — Тату, він не такий! — кричала Алла, впираючись у двері світлиці, куди її замкнули. — Тимофій хороший, чесний, добрий! Він… — Мовчати! Краще в монастир, ніж заклятим ворогам в обійми

5 місяців ago

Село Соснівка дрімало в улоговині між двох пагорбів, наче дитя в зеленій колисці. Зі сходу його стерегли сосни-велетні, суворі та…

  • Життєві історії

— Мамо, а поклич свого помічника. Хай прийде, шашлику поїмо. Він же в нас майстер на всі руки, не те що я. Галина Миколаївна зраділа — нарешті син визнав Вітеньку! Сусід прийшов за годину, сяючий, з пляшкою дешевого напівсухого. Жартував, хвалив м’ясо, почувався справжнім господарем

5 місяців ago

Дача була їхнім спільним острівцем тихого сімейного щастя. Старий добрий будинок із віконницями на вікнах, що дістався Олексію ще від…

  • Життєві історії

А одного разу Сергійко назвав Тетяну мамою. Вона його поправила, мовляв, я бабуся, а він знову своє. І на майданчику так називає, і в садочку, і вдома. — А хто ж ти йому? — сердито казав Василь. — Найсправжніша мама і є. Іншій-то все ніколи. Не до сина. Зозуля

5 місяців ago

— Рито, ну як ти не розумієш, це ж усе серйозно! Невже тобі байдуже? — допитувалася Тетяна, заглядаючи доньці в…

  • Життєві історії

— «А скільки Кирилко отримує? А чому ви м’ясо в цьому магазині берете, а не на базарі, де дешевше? А навіщо вам посудомийка, невже руки відваляться помити?» Кирило на мить навіть усміхнувся, впізнавши матір, але тут же знову напустив на себе суворого вигляду. — Не переводь стрілки! — буркнув він. — Ти приховала від мене велику суму

5 місяців ago

— Мама щойно мені про машину розказала! Так-так, про ту саму «ластівку», яку ти купила своєму батькові за наші гроші!…

  • Життєві історії

Спочатку сини ображалися, що я не могла купити їм речі, які вони хотіли, потім вимагали дорогі телефони. А моїх заробітків вистачало тільки на найнеобхідніше. Ні, ми не бідували. Навіть на море кілька разів їздили. Але хлопцям того було мало. Вони постійно порівнювали себе з дітьми багатих батьків. А що я могла вдіяти одна? Потім вони виросли, одружилися, і дружини почали налаштовувати їх проти мене

5 місяців ago

Валентина, відставивши палицю вбік, важко опустилася на лаву і, примружившись, підвела очі до неба. — Добре ж як... — пробурмотіла…

  • Життєві історії

І я не змогла піти. Допомогла колишній свекрусі перестелити білизну, зварила легкий бульйон, вимила підлогу, поприбирала… Семену ж збрехала, що затрималася на роботі. Він тоді повірив. Потім я почала їздити щотижня

5 місяців ago

— Я хочу знати… Хто він? — Семене, — почала я, — послухай... — Я слухаю! — він дзвінко вгатив…

  • Життєві історії

— Нічого, ти поправляйся. Стільки у нас із тобою справ. Два садки, два городи. Твої гладіолуси на тебе чекають. Я вже прополола один раз твої клумби. А вже з гладіолусами ти сам… Боюся щось не так зробити. — У нас із тобою? Я не недочув? Олено… Ти просто мене заспокоюєш чи наважилася? — Антон підвівся і сів на ліжку, знімаючи з грудей гірчичник

5 місяців ago

Дві хати стояли осібно в наймальовничішому куточку приміського селища. Далі, за околицею, розкидалися широкі фермерські поля, де сіяли овес, а…

  • Життєві історії

— Відкрий-но банку з тушонкою, — попросила мати, підсунувши скляний слоїк під залізною кришкою. Вона все робила однією рукою — друга, у гіпсі, висіла на грудях у петлі зі скрученого бинта. — Макарони з м’ясом? Обожнюю, — Даринка взяла відкривачку. За мить кришка відлетіла, і кухнею розлився апетитний аромат. — Що б я без тебе робила, — тихо мовила мати, забираючи банку

5 місяців ago

Пориви вітру штовхали то в спину, допомагаючи тягти важкі санки, то швирляли в обличчя дрібний колючий сніг. Кінця-краю не було…

  • Життєві історії

— Пробач мені, — збивчиво почав Богдан. — За все. Не за щось конкретне… а за все разом. Я… я погано поводився з тобою. І сам не зрозумів, як так вийшло. Мабуть, я злився не на тебе. На себе. На втому. На те, що все навколо змінюється, а я боюся не впоратися

5 місяців ago

Богдан часто згадував той день, коли вперше побачив Олю. Вона стояла біля кав’ярні, притискаючи до грудей величезний оберемок ромашок. Сонячне…

  • Життєві історії

— Я тобі дам — інтернат! — закричала вона, вриваючись до кімнати. — Я бачила, як там баба Клава живе, ворогу не побажаєш! Ти рідну матір у притулок зібрався здати, іроде?! Ольга зайшлася реготом: — О диво! До нашої мами Марії пам’ять повернулася, щойно про казенні харчі зайшла мова! Мамо, припиняйте цю комедію, а то дограєтеся до смугастого халата в закладі

5 місяців ago

— Невже тут не знайдеться для мене чистого куточка? Та бодай у сарай ведіть! Там, певно, чистіше буде, ніж у…

Show more Posts
Show previous Posts
All Rights ReservedView Non-AMP Version