Село Соснівка дрімало в улоговині між двох пагорбів, наче дитя в зеленій колисці. Зі
Дача була їхнім спільним острівцем тихого сімейного щастя. Старий добрий будинок із віконницями на
— Рито, ну як ти не розумієш, це ж усе серйозно! Невже тобі байдуже?
— Мама щойно мені про машину розказала! Так-так, про ту саму «ластівку», яку ти
Валентина, відставивши палицю вбік, важко опустилася на лаву і, примружившись, підвела очі до неба.
— Я хочу знати… Хто він? — Семене, — почала я, — послухай… —
Дві хати стояли осібно в наймальовничішому куточку приміського селища. Далі, за околицею, розкидалися широкі
Пориви вітру штовхали то в спину, допомагаючи тягти важкі санки, то швирляли в обличчя
Богдан часто згадував той день, коли вперше побачив Олю. Вона стояла біля кав’ярні, притискаючи
— Невже тут не знайдеться для мене чистого куточка? Та бодай у сарай ведіть!