All Rights ReservedView Non-AMP Version
Рідне Слово
  • Життєві історії

За п’ять хвилин до півночі стіл був готовий. Микола відкоркував ігристе. Святкували всі разом, розпитуючи Світлану про її «пригоду». Марина Василівна оглянула ногу, заспокоїла, що це просто розтягнення, але порадила завтра все ж заїхати до лікарні для певності. — Пощастило тобі, дівчино, що ти весь час ворушилася. Якби лягла на сніг — біда була б

6 місяців ago

— Та не їм я майонезу, бабусю. Ну не їм же! — Світланка вже вкотре намагалася відбитися від наполегливої родички.…

  • Життєві історії

Купила найкращого борошна, масла, цукру. Подумала: «Ось випечу свій фірмовий пиріг і покличу всіх дівчат на чай. І Оленку-кондитерку покличемо, хай оцінить!». Адже життя — воно занадто коротке, щоб витрачати його на образи та буркотіння. Краще поділитися теплим шматочком пирога, поки є з ким його розділити

6 місяців ago

Буває ж так у житті: людина роками живе поруч із нами, всміхається, вітається, а в душі в неї — цілий…

  • Життєві історії

— А пиріжки? Навіть не поїли… — Пиріжки? Пиріжки, чорт би тебе забрав! — Віктор підскочив і вибив у дружини тарілку з рук. Пиріжки розлетілися по підлозі. — Та що ж ти за людина така, Зойко! — Ой, таточку, не треба, не чіпай маму! — заплакав син

6 місяців ago

— Припленталася, «зірка», — злостиво шепоче жінка собі під ніс, — буде тепер сидіти, балухати своїми очима. Усі ж перед…

  • Життєві історії

— Яєчнею нас тоді пригостили, уявляєш? — з гіркотою згадувала Женя. — А жили вони тоді дуже навіть непогано! Зайшла я в передпокій, щоб рушник чистий узяти, і чую — пахне. Так смачно, копченим… Відсунула я стопку білизни в шафі, а там —  дорога ковбаса захована

6 місяців ago

— Мамо, та заспокойся ти вже! — намагалася заступитися за бабу Тоню донька, але Женя не вщухала. Вона цідила слова…

  • Життєві історії

То пироги їй підсовує — мовляв, спеціально для неї пекла. А вона просила? То вареники, то борщ із величезними шматками м’яса. Ще й цукрову кістку таку величезну пропонує, ніби вона собака якась. Каже, що там найсмачніше, нікому не дала, для «Оленки своєї» залишила

6 місяців ago

— Оленко, а може, млинчиків? — лагідно спитала бабуся, зазираючи дівчині в очі. — Ні, дякую, — ледь чутно відповіла…

  • Життєві історії

— А що? Ти навіть нічого не приготувала? Ні салатика, ні мʼяска? Навіть елементарно чаю не заварила? Ти ж у нас господиня, Оленко! Свекруха тут же вставила свої «п’ять копійок»: — Я, звісно, все розумію, але ми ж не чужі люди. У такий день можна було б і постаратися, порадувати близьких. Жінка має бути гостинною, навіть якщо не чекала

6 місяців ago

Я завжди, знаєте, з якоюсь тихою ненавистю чекала свій день народження. Не тому, що роки рахувала чи старості боялася —…

  • Життєві історії

— У дитинки батько є, між іншим. Твоїй доньці її не вітром надуло, — відрізала Валя. Але родичі з того боку теж не бідні. У них трикімнатна квартира, але брати до себе майбутню невістку вони не хочуть. Бо знають: якщо заберуть, то й молода сім’я, і немовля повністю впадуть їм на плечі

6 місяців ago

Знаєте, Валентина — жінка рішуча. У неї все по поличках, усе до ладу. І зараз вона стоїть на своєму так…

  • Життєві історії

— Сашко сам мені і картопельку смажив, і котлетки крутив, годувальник мій… Сидів поруч, то сільничку підсуне, то чаю піділлє. А Тишко — ну точнісінько як він. Спить на його половині ліжка, лапи на мене покладе по-господарськи… Кіт, а веде себе як справжній мужик!

6 місяців ago

Те, що кота треба забрати, ні в кого й сумніву не виникло. Світлана Петрівна мала лягати до лікарні — той…

  • Життєві історії

Весілля таке відгрохав, що все село три дні гуляло! Тамара в тій сукні була як справжня принцеса, про таку красу дівчата тільки в журналах бачили. Але свято швидко згасло, і почалися сірі, задушливі будні. Дуже швидко Тамара зрозуміла, що вона не за стіною, а в клітці. Золотій, але міцній

6 місяців ago

Якось увечері в квартирі Свічкарів пролунав несміливий, якийсь навіть тремтливий дзвінок у двері. — Пізнувато як для гостей, — буркнув…

  • Життєві історії

Почнеш казати, що ковбасу мою з’їв, так він глузує, каже, щоб я її в ящик під замок ховала. Просто знущається, вичавлює нас із сином із хати. — Щось не влаштовує? — питає Петро з усмішкою. — Двері там! Я готовий твою частку викупити. Буду виплачувати потроху кілька років. Продати квартиру? Ні, не змусиш. Це моє єдине житло. Мене все влаштовує

6 місяців ago

Буває ж так у житті: здавалося, усе йшло до ладу, а розвернулося зовсім іншим боком. У Марини до чоловіка назбиралося…

Show more Posts
Show previous Posts
All Rights ReservedView Non-AMP Version