Здається, що на мені псування, а навів його колишній чоловік, оскільки його слова були перед розлученням: «Ти втопишся у своєму горі, ось подивишся. Ти не будеш щасливою, ось побачиш. Пам’ятай мої слова»
У мене зараз такий складний період у житті, мене переслідують невдачі. Все це розпочалося з початку минулого року, а точніше – з 3 січня. Усі біди, все під
Хорошу доглядальницю знайти складно, та й мама не йшла на контакт, вона слухалася лише мене, якось батько прийшов провідати матір і сказав мені, що варто зважитися та зробити крок, ось і оформив її до інтернату, приїхав через тиждень, і начебто все нормально, може спитати: «Як там Мишко, зі школи прийшов?», мабуть, у пам’яті залишилося враження, що я був школярем, я впевнений, що їй буде найкраще в інтернаті
Я пізня дитина, моя мама мене народила у 42 роки. У неї був невдалий шлюб, а потім вона розлучилася і від свого друга зачала мене. З рідним батьком
Ще до початку наших відносин у нього була звичка вести короткі листування з багатьма колегами, у тому числі зі мною та з начальством, він надсилав людям якісь відео або красиві фото, зроблені ним з прогулянки містом, різні приколи, іноді згадував деякі кумедні ситуації із сьогоднішнього чи вчорашнього робочого дня, якщо таке відбувалося
Розумію автора історії, який довіряє дружині, але ревнує її. Ми зі своїм чоловіком познайомились на роботі. Молодий дружній колектив. Ще до початку наших відносин у нього була звичка
Мій свекор, якому 52 роки живе за рахунок своєї дружини та пенсіонерки матері, іноді у сина гроші просить (у мого чоловіка), а мені огидна людина, яка в 52 роки просить у матері гроші, щоб піти собі щось купити та машину помити, та ще й дурить про суму і бере більше грошей
Наша родина зараз перебуває фінансово у напруженій ситуації. Тому і я, і чоловік працюємо дуже багато. Майже без вихідних. Отримуємо копійки та намагаємось у них вмістити наші витрати. Але
Ще до весілля через недосвідченість не помітила дивні «дзвіночки», чоловік якось сказав, що непогано було б, щоб його молодший брат кілька днів на тиждень ночував у нас, сприйняла це з великим подивом, десь через пів року після весілля чоловік сказав, що спочатку забезпечить свого брата який одружений вже, а мої бажання не настільки важливі, його дружина добре заробляє, а я у відпустці для догляду за дитиною, у нас зараз працює тільки чоловік
Не знаю, як упоратися із собою. Ще до весілля через недосвідченість не помітила дивні «дзвіночки». Чоловік якось сказав, що непогано було б, щоб його молодший брат кілька днів
Я не знала, як натякнути колезі на те, що він повинен мене запросити на побачення, зрештою ми опинилися в одній сауні, яка була на одному з цехів нашого підприємства, почалося застілля, і настав такий момент, що коли ми купалися в басейні, хтось крикнув: «а давайте без одягу», тут усі радісно загомоніли, почалася метушня, хтось роздягався сам, когось роздягали силою, з мене стягли одяг, потім просто всі плавали та хлюпалися
Я трохи розгублена. Мені двадцять вісім років, у розлученні вже три роки, маю доньку п’яти років. Працюю на великому підприємстві невеликим керівником фінансового сектору. І після розлучення, і до
Я зростала у селі, у бідності та злиднях, ніколи не бачила ні гарного одягу, ні косметики, ні гаджетів, після 18 років змогла вирватися та вступити до училища у сусідньому місті на бюджет, потім пішла працювати, жила дуже скромно, винаймала кімнату в гуртожитку, їла на роботі (працювала помічником кухаря), заодно непогано навчилася готувати, загалом робила все, щоб заощадити
Я зростала у селі, у бідності та злиднях. Ніколи не бачила ні гарного одягу, ні косметики, ні гаджетів. Після 18 років змогла вирватися та вступити до училища у сусідньому
Наше життя псує рідня чоловіка, вони вважають, що ми повинні утримувати їх усіх, більше того, свекруха внучку свою бачила аж один раз за весь цей час. І ні брязкальця, ні соски не подарувала, коли це озвучую, чоловік ображається. А як мені бути? Спихнути доньку в ясла і йти працювати на благо свекрухи та дітей сестри чоловіка? І при цьому не обурюватись?
Шість років тому вийшла заміж за коханого чоловіка. У нас повне порозуміння, абсолютна ідилія у стосунках, маленька дочка (5 місяців). Але псує все це його рідня. Вони вважають,
Намагалася забутися в романі з чоловіком, який начебто мені теж подобався, але до того, кого я люблю, йому було, звісно, далеко, потім я вийшла заміж від горя та самотності за некоханого, з’явилася дитина, усі шляхи назад відрізані, але забути того чоловіка я не можу. А що він? А він спокійно живе із дружиною, в них двоє дітей
Ось уже вісім років я ніяк не можу забути одного чоловіка. Працювали разом, дружили. Були, на мою думку, деякі знаки уваги з його боку. Я була молода, безглузда. Не
Після хвороби батько дуже змінився, постійно забував про каструлю на плиті і влаштовував кілька разів пожежу, я втомився розриватися між ним та своєю родиною. Вони були проти, щоб забрати батька до нас, сказали, що не знають, чого від нього чекати, якщо він сам за себе не відповідає й мені довелося здати його до спеціального інтернату
Мене зачепила сповідь сина про те, що він міг би зненавидіти свою матір через хворобу. Легко міркувати тим, хто не стикався із хворобою рідних. І не фізичною, а

You cannot copy content of this page