Selena

— Гуляють так, що аж шибки дрижать, — бідкалася Ганна Миколаївна сусідкам. — Дим коромислом, крики, а люди скаржитися бояться, бо там господар такий, що в голові й клепки немає, ще втне щось страшне. Та й через стінку нові мешканці не набагато кращі

У Ганни Миколаївни, жінки приємної, щирої, хоч і трохи втомленої життям пенсіонерки, було двоє дітей. Доля в неї, як і…

9 години ago

— Марічко, побійся Бога! — голосила в слухавку тітка. — Який би він не був, він твій батько! У нього ж дві доньки, а він на старість до інтернату йде? Добре, Зойка — виросла безсовісною, друга дружина взагалі відьма, я йому пропонувала до суду йти, та де там у нього сили судитися… Але ж ти, Марічко, пожалій батька! Я розумію, тобі гірко, що він тебе обділив, нічого не дав, але ж родинні почуття не майном міряються

Знаєте, як у народі кажуть: що посієш, те й пожнеш. Або ще простіше — життя, як той бумеранг, завжди повертається…

10 години ago

— Ти?! Ти кажеш про ганьбу?! Моя мати липла до мого хлопця, вилізла на нього і лізла цілуватися на очах у всіх! Ти до нього в лазню без сорому ходила! Тобі взагалі не пече?! Сорока днів не минуло за татом, а ти вже на молодих хлопців кидаєшся! І знаєте, що вона зробила? Вона навіть не спробувала виправдатися. Вона не сказала: — Це неправда

Мені всього двадцять один. Знаєте, кажуть, що діти з батьками завжди мають якісь непорозуміння чи суперечки, але те, що сталося…

1 день ago

У неї була одна радість — стати до плити й наготувати таз жирного мʼяса, жирних котлет та напекти пирогів. Тепер я живу сам і, уявляєте, чудово даю собі раду. У хаті чистота, все випрано. Я навіть люблю прибирати й прасувати — для мене це своєрідна розминка. А щодо їжі… За час свого «самостійного плавання» я схуд на сімнадцять кілограмів

Знаєте, у нас часто заведено жаліти самотніх чоловіків. Мовляв, як же він там, бідний, сам собі раду дасть у побуті?…

1 день ago

Помідори в першій машині були як намальовані: тугенькі, червоні, один в один. А от у другій, коли хлопці розвантажили палету, я знайшла чотири ящики відвертого гнилля в самісінькому центрі — хтось дуже хитрий сховав їх подалі, сподіваючись, що я не причеплюся. Але ж вони погано знали Раїсу Сергіївну. Причепилася. Склала папери, набрала постачальницю

Старенька маршрутка зрадницько підстрибнула на вибоїні, і я ледь встигла перехопити рукою облуплений поручень, щоб не впасти. За заплаканим від…

2 дні ago

— Слухай мене уважно. Батько тебе до себе не бере. Завтра я виставляю квартиру на продаж. Купую собі однокімнатну, а тобі — кімнату в гуртожитку. Хочеш бути дорослою? Будь. Гуляй, пий, кидай школу — мені відтепер байдуже. Якщо тебе заберуть — це твій вибір

Він зайшов до квартири майже нечутно — лише зрадливо рипнули вхідні двері. Не роздягаючись і ховаючи очі, одразу пройшов на…

2 дні ago

Мій погляд ковзнув по курці гриль, по напоям, по його задоволеному, лискучому від градусу обличчю. — Яка краса… Пінне, курочка, піца. Бенкет на весь світ. — Оленко, послухай, це не те… — він підскочив, незграбно розмахуючи тим крильцем. — Це… це хлопці з роботи сьогодні скинулися, премію невелику дали, от я і

Життя з рідною матір’ю перетворилося на повільний, невидимий зашморг. Знаєте це тяжке відчуття, коли у власній хаті не маєш права…

2 дні ago

— Оксанко, ти б хоч борщику свіжого зварила, бо ці напівфабрикати вже в горло не лізуть. Потім пішли претензії: — У нормальних чоловіків стрілки на штанах стоять, а я ходжу, як безхатько! А вчора взагалі був апофеоз: — Досить вдавати із себе бізнес-вумен! Ти в першу чергу мати і берегиня сімейного вогнища

Сергій влетів на кухню, наче той розлючений джміль, скидаючи на ходу куртку прямо повз вішак. — Ваша дочка знову десь…

3 дні ago

— Ой, Катруся приїхала! І починає вантажити їм у багажник усе підряд. Картоплю. Цибулю. Банки із закрутками. Огірки. Я спочатку навіть не зрозуміла. Думала, ну, дасть трохи на борщ, та й по всьому. А потім дивлюся — найкращі ящики плавно перекочовують до Катерининої машини

Я стояла посеред городу, по коліна в сирій осінній землі, спина нила так, ніби в неї забили іржавого цвяха. Руки,…

3 дні ago

— Забереш його тоді, коли піч йому натопиш, коли стіл накриєш, коли в хату пустиш, а не в комірчину. Коли він у тебе в нормальній кімнаті спатиме: з вікном, із ліжком, із чистою білизною. А доти він звідси нікуди не піде. — Ти не маєш права! — А давай його самого спитаємо? — запропонувала Людмила. — Нехай він скаже, де хоче жити. От просто зараз

Хвіртка гупнула так, ніби її вибивали ногою. Людмила стояла на веранді, пересаджуючи розсаду помідорів у дерев’яні ящички. Руки по лікоть…

4 дні ago
Show more Posts