Автор: Selena

— Дідусю, а що це? — онук Артемко обережно дістає зі старої валізи пожовклий конверт. Микола Степанович поправляє окуляри, вдивляється. На конверті — його ім’я, написане знайомим почерком.

Гуркіт, що донісся з кімнати, змусив Тетяну Андріївну кинутися туди, мов на пожежу. Серце її стиснулося від тривоги — чи не сталося чого з Валерієм Івановичем? Він же

Федір Петрович, повернувшись додому з роботи, прямо на ґанку спотикнувся об велику, немов гора, валізу. Поруч з нею стояла картонна коробка з-під телевізора, недбало перев’язана старою білизняною мотузкою.

Марина стояла посеред просторої вітальні і не вірила власним вухам. Поліна, її донечка від першого шлюбу, з такою діловитістю розмірковувала про продаж бабусиної квартири, немов йшлося про стару,

З самого ранку Надя відчувала той особливий, піднесений, “валізний” настрій, який буває лише в перший день довгоочікуваної відпустки. Сьогодні вони з чоловіком, Володею, вирушали на відпочинок! Ні, не

Пів століття минуло, мов одна мить, але ця історія й досі живе в народних переказах, що шепочуться з покоління в покоління. У селі, де батьківська хата притулилася майже

«Я б обов’язково подарувала, тільки ж мені дарувати нічого?» — так висловилася про ситуацію в родині Катерини її найкраща подруга. — Та забудь, ти все правильно робиш. —

— Наша ж іменинниця — така господиня, що й годі! Курку спалила, дитину заспокоїти не може, стіл не накритий, — перераховувала свекруха, звертаючись до збентеженої свахи. — Двійку

Ірина розповідає про свою покійну свекруху: “Непогана вона тітка була, між іншим. Особливості та свої “таргани” у кожного з нас є, але бувають свекрухи й набагато гірші”. —

— Це тобі, Ніночко, подарунок від мене, — свекруха простягнула коробку і лагідно всміхнулася. Коробочка була невеликою, загорнутою у блискучий червоний пакувальний папір. Можна було подумати, що це