Автор: Selena

— Ну нарешті! – Закричала Марина, побачивши матір на порозі. – Я вже не знаю, що з нею робити! Сил немає боротися! За що нам із Вітею це

То було літо, сповнене сонця й запахів природи, середина 90-х, коли ми з мамою, Галиною, приїхали з нашого далекого й «забутого Богом» (як говорила наша родичка) Полісся погостювати

Батьки зупинилися біля хвіртки, мотор їхньої машини ще якийсь час торохтів у прохолодному вересневому повітрі. Іван стояв на вицвілій доріжці поміж клумб і тримав свій старий рюкзак із

У їхній хаті, де завжди смачно пахло шкварчанням свіжосмажених котлеток або сала, духмяною скоринкою хліба та трохи – сушеними травами, що їх Любов Миколаївна збирала влітку, точилася одна-єдина,

— Я на власні вуха чула: Стас у мене саме був, подзвонив її старший, грошей попросив переказати. Стас відмовив, а потім подзвонила Люба з претензіями: чому він йому

— От скажи мені, є тут глузд чи немає? Я дала синові пʼять тисяч доларів! Плюс, звичайно, розраховувала, що й свати щось дадуть, і самі назбирали вже, усе

— Ба-а-а, а мамка скоро приїде? Коля поїв смаженої картоплі, молоком запив, а ще баба йому білий хліб маслом і варенням помастила, сказала, що це тістечко. Колька так

Батьки з дівчинкою років дванадцяти вийшли з під’їзду елітної дев’ятиповерхівки й попрямували до свого «Лексуса». Побачивши хлопчину, що стояв біля під’їзду, дівчинка усміхнулася, але тут же пролунав грубий

— Тату, там хтось скиглить і плаче. Я в щілину, як змогла, подивилася. Мені здається, що там собака покинута. — Де? – Кирило тут же опинився біля паркану.

— Я вчора була в тата. Він якийсь увесь напружений, удає, що все гаразд, але ж видно, що нічого не гаразд! — Згоден, сестро, я теж помітив. Заходив