Автор: Selena

Не встигнемо й оком моргнути, як час пролетить, і ось він — Новий рік! Жанна два тижні тому в розмові з подругами вже почала будувати плани на те,

— І що я тепер маю? Кинути її, чи що? Ліля (дочка від першого шлюбу чоловіка) до неї не піде, у неї ж дитинка маленька, сама зрозумій, —

— Кава вистигла, — буркнув Ігор, не відриваючись від телефону. Світлана мовчки підійшла до плити. Струмінь свіжозвареної кави зашипів, потрапляючи в охолоджену чашку. Двадцять два роки, і щоранку

— Вітю, я, звичайно, не можу вирішувати за вас, але ви певні, що в такому віці варто наважуватися на дитину? — запитала Ганна Костянтинівна сина. Її невістці нещодавно

— Та чоловікові ж цього мало, — роздратовано говорить молода жінка. — Він вимагає, щоб у нас були повноцінні родинні стосунки. Щоб ми на дачу до них усі

— Та ти що — там же так гарно! Чисте повітря, ліс, річка! — Тетяна із захватом дивилася на чоловіка. — Я, взагалі-то, Тетянко, міська людина! І зовсім

У свекрухи Ніни двоє дітей: її чоловік і його сестра від різних батьків. Батьки в обох випадках участі у вихованні своїх нащадків не брали аніскільки. Та й мати,

— Мамо, ну хоч сотню дай, бо до ранку не доживу, — Михайло перегородив неньці дорогу до вбиральні. — Де ж я тобі візьму? — обурилася Алла Дмитрівна.

Було це давненько. Автобус виїжджав рівно о сьомій. Байдуже, зима чи літо, дощ чи заметіль — водій Макар заводив двигун, хрумтів булкою з повидлом, клав поруч із собою

— Я, знаєш, ніколи не думала, що доведеться когось із кимось зводити, — ділиться Лариса з подругою, перебираючи в руках чашку кави. — Мені самій не до душі,