Головна

Автор: Selena

Ігор і Олена, щойно починався сезон ягід і грибів, сідали в машину, брали із собою Василинку, і їхали в ліс. Було в них своє улюблене місце – село недалеко від міста по хорошій дорозі. Прекрасні мальовничі місця, хоч картини пиши. — Шкода, що в нас нікого рідних у селі немає. Батьки в місті, працюють, і вважають за краще грітися у відпустках на морі або в санаторіях оздоровлюватися, – говорила Олена. — Так, але можна і знайомих завести, – пропонував Ігор, – ось, наприклад, Петренки наші
Життєві історії 0
Ігор і Олена були одностайно закохані в ліс, нашу чудову українську природу і збирання грибів. Вони і познайомилися в лісовому поході, коли були ще студентами. Тепер у них
Зятя Андрія вона не прийняла відразу ж, заявивши, що все життя мріяла про те, що її єдина дочка вийде заміж за олігарха. — Ти подивися на себе! Хто ти і що ти?! – Марія Дмитрівна стала тикати пальцем у нареченого. – Тракторист якийсь… — Мій син бульдозерист, – вирішила втрутитися в розмову сваха
Життєві історії 0
Мати і дочка посварилися прямо на весіллі через дурниці: Марія Дмитрівна добряче заклала за комір і стала поводитися не дуже красиво. Зятя Андрія вона не прийняла відразу ж,
— Мамо, ти з глузду з’їхала? – очі дівчинки наповнилися сльозами. – Як ти можеш? Після тата! — Минуло п’ять років, люба. Я думаю, тато б хотів… — Не смій! – закричала Віра. – Не смій говорити, чого хотів би тато! Він любив нас! А ти… Ти зрадниця! — Віро, послухай… — Ні! Це ти послухай! Якщо ти приведеш його в дім – я втечу! Присягаюся! Мені ніхто не потрібен, крім тата! Надія дивилася на доньку, і серце її розривалося: як же вона схожа на батька, коли злиться
Життєві історії 0
— Отже, ось як ти сприймаєш материнську любов? Невдячна! Я ж усе для тебе! Усе життя… — Ось саме – все життя! – Віра раптом розплакалася. – Себе
«Господи, та вона ж справді не в собі», – промайнула перелякана думка. У вікно забарабанило. Важкі хмари, що блукали по небу весь день, нарешті вибухнули дощем. Як не можна вчасно. І цей звук, такий звичайний в інший час, зараз здався зловісним. — Бачиш! Бачиш! – свекруха ткнула пальцем у стелю. – Це твої біси розважаються! Алла Пилипівна попереджала – у тебе зв’язки з темними силами
Життєві історії 0
— Не вказуй мені! – Римма В’ячеславівна спробувала прорватися до Галини, але сусід легко перехопив її. – Я мати! Я маю сина захищати! — Від чого захищати? –
— Льоню, – Марія теж зітхнула. – По-перше, ми з тобою вже домовилися. А, по-друге, твоя мама сама мені дзвонила і дуже просила знайти можливість і вибратися. Усе-таки в неї ювілей, а не просто іменини. Ну і, по-третє, ти ж сам знаєш, що я вже півроку далі дитячого майданчика, поліклініки та магазину нікуди не вибиралася. Мені теж хочеться трохи відпочити і змінити обстановку. — Ні, ну а що ти хотіла? – здивувався Льоня. – Ти, коли погоджувалася на дитину, та не просто погоджувалася, а хотіла її, мала розуміти, що дуже довго жодних розваг у тебе не буде
Життєві історії 0
Льоня доїв котлету, акуратно підібрав з тарілки залишки пюре і подивився на дружину. Марійка сьогодні перебувала в чудовому настрої і навіть щось наспівувала, домиваючи посуд. — Доїв? –
Перед очима досі постає картина, як бабуся вміло місила тісто з вечора. Вночі кілька разів вставала його обминати, а вранці раніше затоплювала грубку, обробляла тісто і ставила на вистоювання на лежанку. І до сніданку вже готова була найсмачніша у світі випічка
Життєві історії 0
Щойно я приїхала в село, мене не покидало бажання готувати собі їжу виключно з домашніх натуральних продуктів. Ганна мене частенько пригощала свіжими домашніми продуктами. І смак їх дуже
У будинку в Катерини Василівни було чистенько, але бідненько. Вибілені стіни, фарбована дерев’яна підлога, подвійні старі віконні рами. Усі речі ще років з 80-х: на кухні буфет зі скляними дверцятами, саморобний дерев’яний стіл, який ще дід робив, на підлозі самоткані доріжки. У кімнаті велике ліжко із залізними кульками, прикрашене горою подушок і вишитим підзором
Життєві історії 0
— Ой, Миколко, Віра, проходьте. Що ж ви не подзвонили, що до мене приїдете? Я й не приготувала нічого, та й вдома в мене не прибрано. «Не прибрано»
Стоячи біля прочиненого вікна і без жодного інтересу дивлячись на велику клумбу, Катя зрозуміла, що частину діалогу в будинку вона не почула. — А чи треба це мені? – поставила сама собі запитання дівчина і, секунду подумавши, вирішила, – напевно, треба. — Сергію, – продовжувала обробляти сина Ольга Володимирівна, – не ти їй потрібен, а квартира. Сам же говорив, що вона, вперше потрапивши в неї, мало не танцювала від радості
Життєві історії 0
Те, що почула зараз Катерина, зовсім не призначалося для її вух. Тому й засмутило дівчину до сліз. Біля прочиненого вікна Катя опинилася випадково. Їй просто захотілося подивитися на
— Мамо, я дружину собі вкрав у Степана із сусіднього села, – сказав Василь, з’явившись з Оксаною на порозі рідної хати. Сплеснула руками Марія Федорівна. — Боюся, не до добра це, діти, – розплакалася вона, але Оксанку обійняла, притиснула до грудей, голову її біляву погладила, в очі зазирнула
Життєві історії 0
Давно це було. Півстоліття, вважай, минуло, а історію цю все ще передають з уст в уста. Жила в селі, в батьківській хаті, що стояла майже біля самої річки,
— Чого ти плакала? — Тобі яка різниця? Такий агресивний тон був настільки для неї не характерний, що Максим замовк, не знаючи, що відповісти. І просто вирішив згладити обстановку, запитавши, де вечеря. — Сходи до мами і поїж. Ти ж туди нескінченно гроші переказуєш, нехай годує, – зло зашипіла дружина
Життєві історії 0
— Максиме, зарплату дали? Голос жінки тремтів від нетерпіння. Але чоловік був не готовий до того, що буде потім. Тому, зітхнувши, сухо відповів: — Ні, мамо, затримують. Жінка

You cannot copy content of this page