Головна

Автор: Selena

— Я тут пробуду 3 повні дні, – зателефонувала я, коли приїхала до столиці, – а на 4-й день я рано вранці поїду. Коли зручно побачитися? — Ой, давай завтра, – каже, – сьогодні я на стрижку і фарбування волосся записана, не можу відкласти. Салон дуже престижний, я за місяць записувалася, вже вибач, а завтра ввечері чекаю, набери мені тільки
Життєві історії 0
— Що ж ти ніколи в гості не приїдеш? – дорікнула мені Оля телефоном, коли я їй зателефонувала, щоб привітати з іменинами, – Ти взагалі в Києві буваєш?
— Ну що? Будете орендувати? — А чому здають? — уточнили Фесенки, вони нічого не підозрювали, будинок їм сподобався. — Господиня вирішила підзаробити. Їй будинок не потрібен, вона в родичів зараз гостює. — А… Ну, ми обговоримо… подумаємо… — сказала Олеся, відводячи друзів убік
Життєві історії 0
— Мамо, як ти могла пообіцяти будинок тітці Віці?! — Олеся в шоці дивилася на матір, Дарину Іванівну, й не знала, плакати чи сміятися. – Ми вже виклали
— По пальцях можна перерахувати, коли невістка чоловікові ці гроші віддала і сказала, що батьки переказали, я злилася, звісно, син нервував, – згадує Ірина Олексіївна. – Злилася на сватів, адже вони вмовили взяти двокімнатну квартиру, наобіцяли золоті гори і в кущі?
Життєві історії 0
— Та в тому й річ, що вони їй теж допомагали, – говорить про сватів і невістку Ірина Олексіївна. – Щомісяця, чітко з графіком, іноді більше, іноді менше,
Наталя знала, що, якщо вона купить навіть кілька шоколадок, коли в них Ліза, та з’їсть усе дочиста. І ні, вдома її добре годують, і солодощі є. Просто Ліза, начебто, не знає міри й не думає про інших. Вона могла з’їсти всю упаковку нарізної дорогої ковбаси перед телевізором. Або випити цілу упаковку соку. Та багато з чим так було
Без категорії 0
Роман був хитрим. Спочатку зачарував Наталку, а вже потім розповів, що був одружений і має доньку дванадцяти років. Познайомилися вони, як у якомусь романтичному фільмі. Наталя в обідню
— Ти що задумав? – накинувся він на сусіда – Чим тобі поганий цей будинок? — Діду Грицю, я краще знаю, що мені треба. Це мій будинок і тільки мені вирішувати, який він матиме вигляд. — Але ми з Мариною не переносимо шуму! Тобі це ясно?
Життєві історії 0
— Це що ще таке?! Для чого стільки матеріалів привіз?! – бризкаючи слиною, виглядаючи з-за дощатого паркану верещав дід Григорій. Його обличчя розчервонілося від гніву, щоки роздувалися, а
— Катрусю, з річницею! Рівно десять років, як ми сказали одне одному «так»! — Денис вручив дружині її улюблений торт і пишний букет. — Десять років… Наче вчора все було, — Катя усміхнулася. — І як вдало, що новосілля співпало з нашою датою! Цікаво, гості згадають?
Життєві історії 0
— Мамо… Скажи чесно, я твоя рідна донька? — голос Катерини здригнувся, коли вона жестом показала батькам на вихід. — Та що ти, дитинко! Ну хіба ж можна
— Господи, як же мені набридло, що вона до мене тиняється, – зітхала Наталка. – І ж не виженеш – сестра! — Авжеж, – піддакував чоловік, – дитина, не зрозумій від кого, мабуть, самій важко, от і приходить до нас поїсти, та від Ольки відпочити. Спихне її на наших дітей і сидить задоволена
Життєві історії 0
Родина Ковалів була взірцем для всіх. Дружні, товариські! Разом відзначали свята й відпочивали. За столом завжди багато жартували, не ділили дітей на чужих і своїх, і захоплювали людей
— Нічого, ти ще молода. Працюй, будь з людьми лагідною, і все буде в нас добре, – погладила доньку по голові Галя, – головне, всі живі та здорові. А хто життя гладко прожив, без жодної помилки? Таких людей і немає… А ти все одно моя улюблена і рідна дівчинка
Життєві історії 0
Галина рано залишилася без чоловіка. Федір пішов з життя в автомобільній пригоді, коли доньці Олені було всього сім років. Галя так переживала, що стала до храму ходити, і
— Я не скаржуся, –  тон Рити став холоднішим, але Таня не помітила. – І всього цього я в житті домоглася сама. Але хіба ти справді думаєш, що дорогі речі і прибиральниці замінять тепло сім’ї, почуття, коли тебе чекають і люблять удома? Так, діти влаштовують безлад, але ж навіть цей безлад свій, рідний, затишний. І пити, тобі, напевно, вистачить сьогодні
Життєві історії 0
— Гаразд, гаразд, постараюся приїхати. – Таня скривила губи і відключила виклик. — Хто дзвонив? – Поцікавився Григорій, виходячи з кухні й відхлюпуючи гарячий чай. — Ритка. У
— Ну ось, ти дізнайся. Чула в магазині, тут одна в пенсійний з’їздила, поміняла свою пенсію на пенсію чоловіка та живе приспівуючи, пряники бере, — усміхнулася сусідка. — Як так змінила? — Не знаю, Маріє, я в цих справах не знаю нічого. Запитай на пошті номер пенсійного нашого, та подзвони
Життєві історії 0
До тями, після втрати чоловіка, Марія Іванівна приходила ще довго. Перші місяці навіть не пам’ятала, що відбувалося. Просто все йшло своєю чергою. Усі справи пам’ятали руки, їм не

You cannot copy content of this page