— Відпочивайте, я все сама зроблю. Що ви планували? Які салати і закуски? Такого нахабства Ганна Дмитрівна не очікувала і просто сіла на табуретку поруч зі столом і мовчки моргала. Надя була звичайнісінькою дівчиною. Зі звичайною зовнішністю: невисока, з русявим волоссям до плечей і пропорційною фігурою, ніяких довгих ніг або «гнучкого стану». Ті, молоді особи, що приходили знайомитися з батьками раніше, виглядали інакше. Надя відрізнялася від попередніх, які так явно підходили зовні їхньому синові, як думала мати
— Вона воду, в якій яйця варилися, в раковину вилила, ти уявляєш? – майже пошепки сказала мати Андрія, повернувшись до сусідки. — Що? – сусідка кинула недобрий погляд
— М’яса! Прошипів хворий чоловік дружині, скоса поглядаючи на здорованя, під вагою якого ліжко прогнулося майже до підлоги. —Лікар заборонив, – заїкнулася дружина, але грізний погляд чоловіка змусив її замовкнути. — М’яса!!! Дружина зітхнула і почала збирати речі, сперечатися з чоловіком у цій родині не було прийнято. — Звари і принеси! — Добре, завтра принесу
— Я хочу м’яса!!! Володя ляснув рукою по тумбочці, бліда, худа рука відстрибнула від поверхні лікарняних меблів. Рідкісне волосся на худих пальцях настовбурчилося, і рука безсило впала біля
— Ну зрозумій ти, ну не хочу я ганьбитися і носити з собою твоє рагу або котлети в контейнерах, – лається чоловік. – Як дурень, чесно. — А інші теж дурні? Ті, хто обідає домашнім? — Я так зрозумів, що в нашій організації вони – відстій. Нормальні люди ходять у кафешку, туди й начальник ходить. І не тільки ми їмо там. Ну я ж маю себе якось показати на новому місці? Підвищення не отримаєш, якщо станеш вибиватися з лідерів
— Я днями, нарешті, закінчила светр старшій доньці перев’язувати. Малий став, я просто додала смужок яскравих, ще поносить, – ділиться Єва з подругою. – Ех, викручуюся, як можу.
Чому яскрава й успішна дівчина звернула увагу на сина Тамари Олегівни – для свекрухи й зараз загадка. Спочатку була думка – «прикрити гріх», але перший онук зʼявився на світ лише за 5 років після весілля, коли Аліні було вже 30, та й живуть син із невісткою цілком дружно. Рідко бачаться, але дітей роблять регулярно
— А з третім вона вчинила так само, малюкові півроку, а мати на роботу вийшла. Онук скинутий на няню, а невістка поїхала за кордон, у відрядження, –  злиться
— Будемо, сестро, одне одного з тобою підтримувати, – переконувала тітка матір Людмили. – Разом і легше, і веселіше. А у свою однокімнатну я квартирантів пущу. Ех, шкода, звісно, непросто вона мені дісталася, ремонт мені там пошкодять, що й казати, але… Зате в нас із тобою тепер будуть всі грошики до гурту, а це легше. А з орендних грошей ми будемо себе балувати, заживемо! Ну чого ти тут одна киснеш
— Я вже маму вилаяла за це, але тепер їй, бачиш, просто незручно відмотати все назад. Ага, а терпіти тітку та її вимоги зручно? – обурюється Людмила. —
Ну, вже ні. Цього разу я готовий піти на все, щоб вона вийшла за мене… — Тоді давай так. Роби, як я тобі скажу. Допомагай по господарству, ненав’язливо. І не показуй особливо своїх почуттів. Навпаки, холодніше. А там – за обстановкою… – вчила бабуся. — Ох, ви й психолог, Олено Петрівно! – засміявся Костя, – а це точно спрацює? — Ого, ще й як! І потім: я їй шепну за тебе слівце. Алла й прислухається
Алла переживала не найкращі часи. Вона розлучилася з чоловіком, і знову переїхала до себе в селище. Звісно, поруч була улюблена бабуся, яка безмежно любила Аллу та маленького правнука
— Діду, ми тут подумали, може, ти складеш заповіт? Ми не про гроші, не зрозумій неправильно. Просто, щоб було все по справедливості… — За якою ще справедливістю? – дід підняв голову від газети і втупився на нас так, що я мало не передумала. – Я ще, внуки мої любі, поживу, і досить мене передчасно в землю класти! Заповіт – це як собі вирок підписати, все кінець. А я вам скажу: ніякого заповіту я залишати не хочу
Ми з братом давно знали, що наш дід – міцний горішок. У свої дев’яносто п’ять він з упертістю юнака ходив до лісу по гриби і з непідробним задоволенням
— Ти вийдеш за мене? — Ти одружений, – відповіла Жанна, знімаючи каблучку. — Уже ні. Я купив її на другий же день нашого знайомства. Не хотів дарувати, поки одружений. Я розлучився. — Я не впевнена, що… Мені п’ятдесят пʼять… — Ну і що? Хіба не буває кохання в п’ятдесят? Ще й як буває. Я ось люблю тебе. У молодості любиш тілом, дах зносить від пристрасті. А вже як за п’ятдесят, то любиш по-іншому. Я люблю тебе серцем і душею
Жанна переодяглася в білий халат, сіла за стіл і відкинулася на спинку стільця. Вона прикрила очі, намагаючись заспокоїтися і налаштуватися на робочий лад. У двері постукали. «Хто там
— Мамо, вам не подобається, ви й витирайте! — Вікторіє, що ти дозволяєш собі, – занервувала свекруха, – ось я у твоєму віці! — Ви ось у своєму віці не можете квартиру в порядку утримувати, а ще мені зауваження робите – невістка занурила ложку в торт і зачерпнула великий шматок. Широко відкривши рот, вона, немов удав, заковтнула солодку здобич, і заплющуючи очі облизала ложку
— Вікторіє, знову в тебе на підвіконні пил лежить у три шари! Наталя Олексіївна зморщила носик і ткнула пальцем у бік вікна: — Витри негайно, у тебе маленькі
— Донечко, ну ти взагалі… Ми теж завжди працювали нарівні з чоловіками, і бабусі ваші працювали та заробляли. Але чоловіків ніхто не ставив біля раковини й плити. Тим паче, якщо чоловік такий як Дімка – заробляє. І ми ще примудрялися і пироги пекти, і білизну крохмалити, і прати без усяких автоматів. Тобі навіть на іменини чоловіка ліньки було стіл накрити, соромся. От особисто мені за тебе соромно
— Те, що свекруха на його боці – мене анітрохи не здивувало, але від власної мами я такого не очікувала. Загалом, відчитали мене по повній програмі і виставили

You cannot copy content of this page