— А сьогодні не іменини, а гендер-паті! — Партія? Яка партія? — Та не партія, а ПА-ТІ, свято, значить, — підключився усміхнений Кирило. — Сьогодні ми дізналися, що в нас син буде
«У житті завжди має бути місце святу!» — вважала Аріна і всіма силами намагалася дотримуватися цього правила. Світські, релігійні, родинні — дай лише привід, а вже нагода повеселитися
Це була помилка. Моя помилка, визнаю. Давай миритися! — Я з тобою й не сварилася, — вона теж сіла за стіл. — Як дитина? Здорова? Росте? Добре їсть? — Не кепкуй! — поморщився Олексій. — Та я серйозно. Ти ж хотів дитину… Чи вже награвся? — А це не моя дитина
— Слухай, давай тільки без цих «концертів», добре? — Олексій гидливо поморщився, дивлячись, як по щоці Марійки котиться самотня сльоза. — Я ж тебе попереджав, що не терплю
— Дарина купує нам чипси, газовану воду та суші на вечерю. А твої котлети та супи вона називає «сільською їжею». У неї все смачніше. Добра, весела мачуха, яка дозволяє порушувати правила, завжди виглядатиме привабливіше
— Годі істерик, Іро! Дарина ставиться до них, як до рідних! Це ти їх засмикала своїми правилами! Може, тобі до психолога сходити? Подивитися на себе збоку? Іра завжди
«Це ж моя сім’я! — дивувалася вона. — Як від них можна втомитися? Я їх люблю, вони люблять мене!» — і з гордістю демонструвала фото дорогого букета, який Сергій подарував їй на річницю весілля
І чоловік Сергій, і син-підліток Матвій не переставали повторювати, як сильно вони люблять свою дружину й маму. «Вона в нас найкраща в світі!» — з гордістю казали вони
Я прожила у шлюбі сорок років, ти — п’ятнадцять. Я завжди була щаслива й вільна, ти — вічно нещасна. Мене чоловік носив на руках, тебе — принижував та ігнорував. Я свого чоловіка поховала, твій від тебе утік. Ну і як тобі такий розклад?
— Мамо, мене Костик кинув! — Таня захлиналася риданнями в слухавку. — Гарна новина! — вирвалося в Алли. — Нарешті ти розплющиш очі і почнеш нове життя! —
— Ніяких братів! Ніяких сестричок! — чітко відкарбувала вона. — Обирай — або він, або я. Якщо він зʼявиться у нашій родині, я з ним щось зроблю. Або з собою. Удвох ми тут жити не будемо! — Я виростила чудовисько, — прошепотіла мама
— Яка гарна, — Денис узяв до рук світлину, що випала зі старого альбому. — Ви дуже схожі. Чому ти про неї ніколи не розповідаєш? — Дай сюди!
— А образив ти мене за те, що я борщ недосолила! Так ось, знаєш, дорогий, сільничка на столі стояла! Не переламався б, сам собі досолив! Так ні, тобі ж треба було злість зігнати, ну, чи, не знаю, як це в тебе називається! А рушником, до того ж мокрим, та нижче спини! Це не лише боляче, а й принизливо
— Андрій каже, що правильно вихована дружина до відповідних правоохоронних організацій заяв не пише! Тонька його жодної не написала! І ти не напишеш! — Мишко підібрав одну з
— Невже чоловік не розуміє, що образив молодшу доньку? Я вже не кажу про те, що порушив останню волю своєї ж покійної матері, — хитає головою подруга Валентини. — А Аня сама що каже? Не розуміє ще
— Ну, нічого, Аня ж поки заміж не збирається, їй ще два роки вчитися, щось вигадаємо, а от Тані треба вже, просто зараз! Тому я так і вчинив,
— Ой, Марійко, як смачно ти готуєш, ну синку тобі пощастило. І нам теж пощастило, а то до твоєї колишньої прийдеш, а там порожнісінько, ідеш ні з чим
Дощ, що лив увесь останній тиждень цієї осені, нарешті припинився. Сонце зранку сором’язливо визирало з-за хмар, а ближче до обіду набралося сміливості й залило все навколо своїми ласкавими
— Де наш сніданок? — грубо закричала вона, — ти нічого не приготувала? — Ну чому ж, собі я приготувала сніданок і давно його з’їла, а де ваш — не знаю, — спокійно відповіла Мар’яна. — І закрий будь ласка двері, я готуюся до сесії
Схилившись над ліжком, Мар’яна слухала тихий шепіт мами. Жінка лежала вже два місяці не встаючи, і донька знала від лікаря, що матері залишилося небагато, ця підступна недуга нікого

You cannot copy content of this page