Автор: Selena

— Не вказуй мені! – Римма В’ячеславівна спробувала прорватися до Галини, але сусід легко перехопив її. – Я мати! Я маю сина захищати! — Від чого захищати? –

Старенький автобус зупинився на лісовій дорозі. — Хто Калинівку питав? Виходьте, приїхали! – скомандував водій. Ілля зістрибнув зі сходів першим, подав руку Ксюші. Автобус фиркнув сизим димком і

— Ось так, Марино, зазвичай про жінок кажуть у негативному ключі, мовляв, узяв із дитиною, виростив, вигодував чужий приплід, а в нас ситуація навпаки, у мами, – сумно

— Олексію, іди їсти! Ну, скільки можна тебе кликати? Мама ляснула рушником по кістлявому заду, що стирчав яскравою картатою плямою з кущів смородини. — Ну, мамо, не хочу

— Зло бере і так, якщо чесно. Та ще й колишня свекруха мені свербить постійно, що це я така невдачлива, просто талісман нещасть, – засмучена Валентина. — Шкодуєш

— Ти ж мені обіцяла, що викинеш це неподобство! — Юлечко, не гнівайся, – миролюбно відповіла її бабуся, Валентина Іванівна, – Ну що ти розлютилася на цей халат?

— Чоловіче, може, ви мені допоможете? Ну, нарешті, Сашко чекав цього питання від гарненької відвідувачки хвилин п’ять. Коли вона увійшла в двері, чоловік одразу зрозумів, що це його

Вже цілу годину Степан ниє з кута: «Ну мамо, ну мамо, я, чесне слово…». — Що? Не будеш більше, так? Звісно, не будеш, вдягнути ж більше нічого! —

Строката курочка вправно працювала на грядці, скльовуючи з землі черв’ячків і жучків. Принагідно вона прихоплювала любовно посаджені, і рясно политі господинею – пір’ячко цибулі і гілочки кропу. —

— Ти додому їхати збираєшся, чи ні? Андрій Іванович тримав себе в руках з останніх сил, йому хотілося накричати на дружину телефоном і стукнути кулаком по столу. Відтоді