«Та ось тільки, Валю, я думаю, що старість починається не тоді, коли роки і болячки навалюються, а коли тебе непомітно свої ж у бік відсувають, ну як би: – А чого їй тепер треба? Ось твої на одязі тобі економлять, ти вже пробач, а мої діти весь мотлох до мене перетягали. Собі нове купують, старе викинути шкода, ось начебто мені й «дарують»
Літо було в самому розпалі. Знемагаючи від спеки, я ввімкнула кондиціонер і амебою розтеклася по дивану, із заплющеними очима слухаючи лунаючий про щось своє телевізор. Мою дрімоту перервав
Лікар був дедалі більше заінтригований. Коли він почав розпитувати нещасних мам, які днювали і ночували біля своїх діток, — чи не бачили вони жінку похилого віку, яка приходить ночами до їхніх дітей, — то одна з матусь згадала, що одного разу, вона не витримала і заснула біля ліжка своєї дитини, а коли відчула якийсь рух біля себе, то побачила якусь бабусю, яка накинула на неї в’язану шаль
…Свою роботу лікар ненавидів. Іноді йому дуже хотілося кинути заяву на стіл і назавжди піти з цього місця. Але він не міг цього вдіяти. Щовечора хотів — і
Коли відкладаєш на потім щось: приголомшливий запах парфумів, м’які та зручні чоботи, солодку цукерку, власну радість спілкування з близькими людьми — треба пам’ятати, що це теж має термін придатності
Одного разу в юності бабуся показала мені багатство — пляшечку парфюму. Справжнього, французького, у дивовижному флакончику. Флакончик — у футлярі, а на футлярі — пензлик. Все це багатство
Давай баба, свої речі зібрала і – надвір, ангелом пізно прикидатись
— Це ти звела мою матір зі світу, гадина! Ненавиджу тебе! – Сашко з ненавистю дивився на бабусю. Стоячи на цвинтарі біля купи вінків своєї мами Алевтини, а
Поки ваш батько був молодий і сповнений сил, про моє існування навіть не згадував, а тепер різко щось змінилося, може ти забула, що він багато років тому кинув мене і вас заради іншої жінки!
— У сенсі батько хоче повернутися? – не зрозуміла Марія розповідь сина. – Майже п’ятнадцять років ми з ним офіційно сторонні люди після розлучення. — Воно, звичайно, так,
Щастя німої дитини, яка не могла ходити, і це була найбільша нагорода за її роботу за все її життя
Він зʼявився на світ, у звичайної молодої дівчини. Ось тільки тато їх покинув, як тільки дізнався про положення дружини. Нічого нового, незвичайного чи трагічного. Мільйони таких. І все
Я суто міський житель, до землі та огородів потягу не відчуваю, заробляю добре, все куплю нам сам, тож – копати, садити, возити – без мене, будь ласка
— Мама моя ну просто нас з чоловіком дошкуляла. Як же, зять тепер є, допомагати повинен. І так навесні від городу відмазався тим, що відпустки не дали, та
Все життя з зручностями прожили, – сказав мій чоловік, – а на старості років у вбиральню з досок бігати
Все життя з зручностями прожили, – сказав мій чоловік, – а на старості років у вбиральню з досок бігати? Давай прибудову зробимо, влаштуємо теплий туалет, ванну воду в
Син проміняв рідного батька на офісну дівку, каже свекор
Мене звуть Карина, у мене двоє дітей: “хлопчик і хлопчик”, першокласник і півторарічний бешкетник. Старша дитина зʼявилась у мене, коли я була одна. Це був усвідомлений вибір стати
Син в своєму будинку навіть працювати спокійно не може, бо у невістки вічні свята та гості
— Попросився до нас попрацювати, уявляєш? Каже, мовляв, приїду, за комп’ютером спокійно посиджу, – обурюється Оксана Олегівна, – і це при своїй квартирі? Валянок, ніби не я його

You cannot copy content of this page