Головна

Автор: Selena

Хіба не можна на день народження квіти подарувати? У мене днями день народження був, не пам’ятаєш чи що? Букет на роботі шкода залишати, ось і принесла додому. Борис нічого не сказав, але схопив букет і жбурнув його до порога. Цей кидок розірвав дванадцять років фальшивого шлюбу
Життєві історії 0
Своє перше кохання Надія довго згадувала. Вона була підлітком, коли почула у дворі пісні під гітару. Голос був такий мелодійний і такий щирий, ненав’язливий, добрий… і їй захотілося
— Святкуємо, Павле Михайловичу. Тільки в нас цього року кожен зі своєю кутею, таке нове правило. Тож якщо раптом захочете приєднатися – захопіть собі з дому дванадцять страв чи чогось такого, на що господині сил забракло
Життєві історії 0
— Привіт, Ніно. А ми тут мимо йшли, вирішили зайти. Уже, дивлюся, Різдво святкуєте? Кутя пахне на всю вулицю! — Святкуємо, Павле Михайловичу. Тільки в нас цього року
Ольга монотонно перебирала ягоди, не піднімаючи голови й не дивлячись на чоловіка. У повітрі зависла ніякова пауза, коли він увійшов. Так багато чого треба сказати один одному, поділитися, а розмова не йшла
Життєві історії 0
Недобудований дім Марченки пригледіли ще давно й загорілися бажанням його купити. Взагалі-то він був майже готовий, крім внутрішнього оздоблення. Але Марченків це не злякало. Продавши квартиру в місті
– І тут новина, наша скупердяйка свекруха дала племінниці на меблі 150 тисяч, без віддачі, бо нещасна донька сестри розлучена, купила квартиру, поділивши спільну з чоловіком, треба ж найнеобхідніше купити, у неї ж дитина! Та годі, а в нас хто був? Кошеня?
Життєві історії 0
«Я її слухаю і дивуюся, це вона взагалі говорить? Та, що нам три роки тому сто тисяч гривень дати в борг відмовилася? А тепер вона своїй племінниці віддала
Ліночко, чи не бажаєш на риболовлю… Ну на риболовлю: природа, рибка, річка, багаття! — Василя несло, він хвилювався. — Що? Комарі? Так, є, є комарі, отакі-от, з кулак… Що? — повісив ніс Василь. — Куди йти? Не хочеш? Ну гаразд
Життєві історії 0
Наталя поглядала на Василеві метушіння й тихенько усміхалася. Так, усміхалася, а що їй ще залишалося робити? Не плакати ж, своє вона вже відплакала, ще тоді, пів року тому,
– І на брендах юні зараз знаються куди краще за нас. Для мене труси – то й труси, а ні, виявляється, є інші, які «правильної» фірми. І так у всьому. Дійшло до того, що істерики стала закочувати через те, що їй купили знову не те, – хитає Ірина головою. – А тут ще й початок навчального року, вона вже в липні в нас взялася вимагати новий телефон і якийсь наворочений рюкзак
Життєві історії 0
– Навіщо мені та няня, коли такі обставини? Віддавати їй майже всю свою заробітну плату, та ще й хвилюватися, як вона з сином поводиться, чи бува не ображає?
– Прости, синку, прости… Не потрібні мені зуби, потерплю, гаразд. Буду кашу їсти, що ж тепер? Ти тільки прости, не гнівайся, мені так хотілося ремонту, – схлипуючи, примовляла Марія Дмитрівна
Життєві історії 0
– Мамо, ну хіба так роблять?! Якось несерйозно це! – Чому? Мені захотілося, і я змінила плани. Я ж більше в тебе нічого не прошу! – Це питання
— Я вже все обміркувала. Жінка не повинна сидіти сама в хаті без чоловіка. Це неправильно. Анастасія повільно поставила кухлик на стіл, хоча хотілося жбурнути ним у свекруху. — І в чому, на вашу думку, проблема? Думаєте, вкрадуть?
Життєві історії 0
— Тебе знову не було вдома вранці! Де ти волочилася? — Галина стояла у дверях кухні з виглядом бувалого детектива, склавши руки на грудях. Анастасія закотила очі й
— До мене? Ні, дорогий. У своє гніздечко я можу запросити погостювати. Але не хочу обволікати себе побутом, борщами і шкарпетками. Не зараз. Я ж молодша за тебе. Хочу ще трохи насолодитися свободою. Ой, давай, до речі, я тобі скроні трохи підрівняю
Життєві історії 0
— Кому ти будеш потрібна? Занедбана, зла! Я собі швидко знайду порядну жінку. Вона не ходитиме по хаті в розтягнутому халаті, не скиглитиме, що втомилася. Я шкодую тільки
— Жити п’ять років із жінкою, щоб не платити за квартиру? Навіть одружитися з нею! Ти знаєш, це якесь просто збочення! Ще й образити її на прощання! А мати його, жінка, все це заохочувала! Цікаво, її чоловік теж не працює все життя? Вона все сама на собі тягне? Чи це син у неї голубої крові? Якісь моральні виродки, а не сімейка
Життєві історії 0
— Тетянко, привіт… — голос Ольги в слухавці пролунав незвично стривожено. — Ти вдома? Можна, я до тебе зараз забіжу? Ненадовго? Мені украй треба поговорити. Дуже… — Звісно,

You cannot copy content of this page