А через кілька років став чоловік Люби ремонтувати хату, розкрив підлогу, а там золото лежить, два злитки. Вчинили вони з Любою по-чесному: навпіл із Віктором розділили. Покликали його в гості: він приїхав, сам подивився, де скарб знайшли. Думав-думав, звідки він, і згадав, що мати казала колись, мовляв, синам збирав батько, весь час складав, та й узагалі до грошей дбайливо ставився, ощадливо, а зарплата в нього була гарна й жили вони за неї не бідно
— Синку… Ти вже сильно йому не докоряй, – промовила мати, зі сльозами на очах. — Гаразд, що поробиш? Адже брат він мені рідний. Рідна душа. Вітьок і
Через півроку Олег познайомився із Зоєю. Ще через півроку вони одружилися. Коли стали жити разом, Олег і запропонував Зої користуватися всім тим, що до цього належало Христині. Зокрема й тим халатиком… Постільна білизна, яку вибирала колись «колишня». І спала на ній. Подушка. На ній вона теж спала. Усе було придатним. І майже новим
— Я не хочу! Адже це її речі. — Дурниці! Ну і що, що її? Вони ж хороші, бери! – не розумів чоловік. Зої було прикро. У її
«Та що ж він іншої орієнтації чи що? Ну як можна не звернути уваги на мене? – Злилася Лариса, розглядаючи себе в дзеркало і підфарбовуючи пухкі губи. – Нічого, скоро корпоратив, вже там я знайду спосіб стати максимально ближче. Максимально». Лариса підморгнула своєму віддзеркаленню і задоволено посміхнулася
— А це що ще за слоненя в одязі балерини? Вона в дзеркало, взагалі, дивилася, перш ніж із дому виходити? – Лариса презирливо покосилася в бік нової співробітниці.
— Що ще ти йому сказала?! – продовжував напирати Олександр. — Нічого. Він попросив сейф показати, я показала… – відповіла Ніна і додала: – Сашко, у тебе манжет забруднився, знімай сорочку, я виперу. — До біса манжет! Ти хоч розумієш, що ти наробила, курко? — Що? Я? Як? – закліпала вона очима, і справді нагадуючи курку
Зазвичай пошту забирав чоловік. Повертаючись із роботи, він відчиняв поштову скриньку, звичним рухом викидав рекламну поліграфію, а рахунки та іншу кореспонденцію приносив додому. Але цього разу було інакше.
Він поклав ложку і встав. Обійшов стіл і підійшов до неї впритул. — Свинячі вушка, кажеш? А ти не закохалася? Кажуть, пересолена їжа – вірна ознака гулящої дружини. — Гена! Хто тобі таку нісенітницю сказав, – спочатку Валі було смішно, вона думала, що чоловік жартує. Але він, розлютившись від її сміху, схопив за скатертину і смикнув. Тарілка з супом перевернувшись, упала на підлогу, але не розбилася. Валентина від несподіванки здригнулася
На танцях у будинку культури Валя давно примітила красивого, широкоплечого хлопця. Вона раз у раз ловила на собі його погляд і чекала, коли він запросить її на танець.
І ось, Юля заїхала до нього в двокімнатну. Ремонт там був відносно свіжий, щоправда, меблів майже не було, але Артем її запевнив, що все вони разом наживуть. І тут же запропонував вибрати кухню. Пропозиція Юлю здивувала: навіщо замовляти гарнітур в орендовану квартиру? Тут усе й розкрилося, що Артем цю квартиру, виявляється, купив
— Загалом були ми у стосунках два роки, – розповідає Юлія. – Я з 23-х років живу окремо від батьків, у той час, коли роман наш починався, квартиру
“Туманча” ніколи не вирізнялася ні красою, ні харизмою. Щось карикатурне було в її зовнішності. Занадто жорстке волосся вона була змушена заплітати в косу. На щоках у неї завжди грав яскравий рум’янець – ніхто й ніколи не бачив її блідою. Голос її був злегка гугнявим, і якщо в юності це надавало певного шарму, то зараз, коли було подолано черговий віковий рубіж – навпаки
Нарешті гості пішли. Ілля видихнув і став допомагати дружині збирати зі столу брудний посуд. Взагалі-то, вони любили приймати у себе гостей, навіть більше, ніж ходити в гості. Ілля
Татко його матір на той світ загнав. Говорили, що бив, як сидорову козу. А Миронівна на прощання з донькою у місто з’їздила, одне тільки слово наодинці зятю шепнула, і все… Згинув зять! Ніяка поліція знайти не змогла. Але ж він не простою людиною був, він був бандитом
Звідки взявся Василь в їхньому селі – ніхто не знав, Ліза точно не знала. Спочатку чула розмову мами й бабусі, що Васька син бандита, того прибили, а мати
— Ох, звикла форсити! Взувай, кажу, валянки, ніхто з тебе їх не зніме, зате тепло буде, дорога не близька. В автобусі було тепло, і Тоня раділа, що не поступилася матері, взула чоботи – у місто ж їде. – От посміявся б Толик, побачивши мене у валянках, наче по селу вийшла прогулятися
— Коли в мене буде весілля, я хочу, щоб у руках був букет ромашок, – сказала мрійливо Тоня. Толик підійшов і обійняв її своїми великими ручищами: – Ромашки
Тамара поморщилася. — Ну, діти тут навіщо… Домовленість про дітей була раніше, що відпочиваємо без них, зараз же діти у всіх виросли і самі ні за що б не поїхали на гулянку зі своїми “старими”. Ось і їхній син на вихідні поїхав з одногрупниками в сусіднє місто на концерт. — Ну а що робити, якщо нікуди його подіти, – примирливо вимовив Андрій. – Це Вікторії, йому тільки три роки, одного ж не залишиш
На дачу вирішили поїхати раптово, тож Тамара і підготуватися не встигла. Андрій сказав, що всі будуть свої, тож можна не хвилюватися, і вона дістала старі джинси, які не

You cannot copy content of this page