Якось на чергове свято Ганна Іванівна вирішила зібрати всіх за одним столом. Наготувала всього смачного, заздалегідь купила подарунки. Для Дмитра обрала дорогу якісну дриль — він же будівництвом займається, точно оцінить. А от для Сергія… Довго вона думала і врешті-решт купила звичайний набір: шампунь та гель для душу
У Ганни Іванівни було дві доньки — Оля та Наталка. Оля вийшла заміж за Сергія, він на заводі інженером працював, а Наталка знайшла свою долю з Дмитром, у
— Майже сто тисяч гривень виходить. — Скільки?!! — Віктор Семенович аж окуляри на лоб зсунув. — Це за три зуби? — Там же не просто зуби вставити. Це робота під ключ, і до того ж матеріали імпортні… Чоловік похитав головою і повернувся до свого планшета
Тамара сиділа в кріслі, машинально погладжуючи праву щоку. — Ну, що там стоматолог сказав? — запитав Віктор, не відриваючись від планшета, де він в сотий раз перевіряв курси
— Женю, ну навіщо ти стільки наготувала? Ти хочеш, щоб ми всі об’їлися і почувалися гладкими молодицями? Що це за старосвітські уявлення про гостинність? Краще подивися, які квіти тобі Дмитро приніс. Твій Микола хоч раз дарував тобі щось подібне? Ну так, я так і думала
З самого ранку в Євгенії був просто дивовижний настрій. Вони з Миколою нещодавно побралися, і тепер вона почувалася справжньою господинею в їхній першій спільній квартирі — нехай це
— Таню, я вчора рибу в холодильник ставила, де вона? — гукнула з кухні Клавдія Сергіївна. — Не знаю, може, Валера з’їв. — Ну-ну, Валера… — Клавдіє Сергіївно, ну що знову сталося? — Та набридло! — літня пані від обурення аж підстрибувала. — Учора пів дня коло плити стояла, а сьогодні холодильник порожній! Я ж навіть не скуштувала нічого
— Ситуація, звісно, дивна, Таню, — мовила Марина. — Вирішується вона просто: треба роз’їжджатися. Бо дві господині на одній кухні — то вже само по собі катастрофа, а
Нормально ти придумав! Мою спадщину продаємо і ділимо між нашими спільними дітьми, а свою ти одному своєму приготував? А нашим дітям від батька і шматочка не перепаде? — Ну, нашим ми й так допомагатимемо, — виправдовувався батько. — А мій старший син і так безбатченком ріс
— Я тобі вирішила квартиру подарувати, бабусину, — сказала мені мама кілька місяців тому. — Ви ж із Микитою ще до РАЦСу не збираєтеся? Ну, все одно, знадобиться.
— Проходьте, там чай на столі і пиріжки, що мати перед від’їздом напекла. — То мама поїхала? — здивувалася донька. — Куди? — До санаторію, — озвався батько і скривився так, наче лимона заїв. — Чому саме зараз? Вона що, захворіла?
Щойно дружина поїхала до санаторію, Петро Петрович скликав термінову сімейну раду. Так і сказав дітям по телефону: — Негайно приїжджайте. У нас біда. Мама ваша… наче не при
Про свою біду Алла одразу розповіла мамі. І про суд теж. А мама несподівано зайшлася плачем: дізнається бабуся — буде нам на горіхи! Може, краще все ж таки пробачити? Ну й класичне: у вас же дитина, усяке в сімейному житті буває
— І що тепер? Терпіти заради норовливої бабці? Дурість якась! Тобі чоловік зрадив мало не в очі, а тобі кажуть проковтнути це? — дивувалася подруга Алли. — І
— Бабусю, дідусю, я їду від вас. — Куди ж це, дитинко? — аж охнула Тамара Львівна. — До свого хлопця, у Китай. — Та де ж ти його знайшла?! Де ми, а де той Китай? Це ж на іншому краї світу! — То й що? Ми в інтернеті познайомилися. Він мене любить і хоче зі мною життя поєднати. — Матінко рідна… заміж… у вісімнадцять років? За казна-кого?
Тамара Львівна з чоловіком Глібом Миколайовичем ростили внучку самі, без жодної допомоги доньки. Олена покинула Даринку на матір, а сама пурхнула будувати «нове життя» за кордон — і
— От чому вона у вас така відлюдькувата? — бідкалася Маргарита Сергіївна, шкандибаючи слідом за невісткою. — Бабуся й так рідко заходить, а внучка тільки п’ятами накивала. Я вже далеко не молода, щоб за нею тут вашими хоромами бігати. Хотіла їй шоколадку смачну дати, але після такої поведінки — передумала
— Ну куди ти знову, Соню?! Яка невихована дитина! Ще й футболка брудна. Знову мамину помаду чіпала? — гукнула навздогін онуці Маргарита Сергіївна. — Ану вернися зараз же!
На порозі стояла Галина Петрівна з величезним блюдом димлячої качки з картоплею. Свекруха завмерла. Вона бачила все: і руку в кишені, і маніпуляції з рукавом, і перелякані очі доньки. — Олю… — голос матері пролунав так страшно, що в квартирі, здалося, температура впала нижче нуля. — Це що зараз було?
— А ти не луснеш, дорогенька, від такого нахабства? — голос Марини був тихим, але в натільній тиші він прозвучав, як ляск батога. — Ми з Сергієм на

You cannot copy content of this page