Автор: Selena

— Отже, дядьку Анатолію, — Роман інструктував його чітко, як на плацу. — По пунктах. Муся. Це — найголовніше. Я її годую тричі на день, але ви так

— Сам він на розлучення подати поки не може, але попросив Віру звільнити його квартиру, — зітхає Ольга Сергіївна, ділячись із подругою. — У мене, знаєш, на душі

…Стоячи перед дверима своєї власної квартири, Леонід вагався, ніяк не наважуючись натиснути на кнопку дзвінка. За той рік, що він прожив з іншою жінкою, чоловік так і не

— Приходжу до неї, а вона знову зі сльозами на очах. Ні, я ж усе розумію: кохання, у шлюбі лише рік, хочеться звичайного жіночого щастя… Але ж таку

Дорога, що монотонно тягнулася серед укритих снігом полів, лісів та перелісків, повз поодинокі понурі села, знайома до найменшої тріщинки в асфальті, з кожним кілометром наближала Олексія, водія багатотонної

— Я просто розуму не прикладу, що нам тепер робити! Біда ж ніколи не ходить одна, а тут ще й рідна мама стала в позу, ніби чужа людина,

У старому затишному дворі звичайної київської п’ятиповерхівки, де сусіди знають одне одного ще з часів молодості, а весняний вітер лагідно колише гілля каштанів, зустрілися дві жінки. Пані Валя,

— Це що ти мені… знову якийсь подарунок привезла? Та навіщо? Кажу ж тобі, кажу — не витрачай на мене гроші! — Тобі, мамо, тобі! Ану розгорни, подивись.

Валя сиділа біля вікна на низенькому ослінчику, такому ж старому, як і сама ця квартира. Підвіконня було заляпане облущеною фарбою, старі дерев’яні рами порозсихалися і тягнули в хату

— У нього ж із моєю мамою завжди були цілком нормальні, навіть теплі стосунки, — тихо зітхає Алла, ділячись наболілим із давньою подругою за філіжанкою чаю. — Мама