Омлет будеш? Я вмію готувати. Давай, одягайся швидше! — суворо скомандував новоспечений син Славко. І Микиті раптом стало по-справжньому соромно перед цим малим. За тиждень Микита таки влаштувався на нову роботу — надто вже серйозно малий Славко щовечора випитував його про трудові будні
— У тебе що, є син?! Чому ти ніколи про це не казав? — Мамо, відчепися, я нічого не знаю, сам уперше про це чую! — То може,
Куди свекруху забирати? У нашу нову квартиру, до маленької дитини? В одну кімнату з донечкою поселити жінку, яка не просихає? Годувати її, напувати, терпіти цей вічний перегар? — Хай там живе, у селі, — відрізав тоді чоловік своїй тітці. — На якого біса вона мені здалася
«Вам би треба її до себе забрати, — почула я якось від тітки свого чоловіка. — Вона ж тут сама пропаде. Ви тільки подумайте, що вона їстиме? Та
Мама іноді навіть ложку до рота донести не може через хворобу, але погодилася сидіти з немовлям старшої доньки
Я їй прямим текстом кажу: “Настю, ти хоч розумієш, що все це тягарем впаде на мої плечі?”, а вона мені своє товкмачить, що мама, бачте, не проти! —
— Мамо, ти занадто багато їси! — безапеляційно заявив Славко. — Я?! — щиро здивувалася я, ледь не поперхнувшись чаєм. — Я багато їм? — Ну не я ж! От навіщо ти знову наш сир з’їла?! У Славковому голосі бриніло таке гидливе нерозуміння, ніби я не сир з’їла, а напрудила йому в капці
— Мамо, ти занадто багато їси! — безапеляційно заявив Славко. — Я?! — щиро здивувалася я, ледь не поперхнувшись чаєм. — Я багато їм? — Ну не я
— Звісно, за розсольник! А ще за плов, за зелений борщ, за пиріжки з капустою і запечену качку! А головне — за теплу материнську усмішку, доброту і справжню турботу. Я як вас, Надіє Іванівно, тоді в заводській їдальні побачив, одразу собі подумав: треба ж, яка душевна жінка! І от як мені пощастило, що саме ви моєю тещею стали! Кажуть же: хочеш дізнатися, якою буде твоя дружина — подивись на її матір! Тепер я щасливий удвічі
День у Надії Іванівни з самого ранку пішов шкереберть, довелося добряче понервувати. Донька Ліля вранці, вже вибігаючи на роботу і накидаючи пальто на ходу, раптом видала: — Мамусю,
Люба жінка самодостатня: працює, продає молоко, сир, сметану, м’ясо, крутиться по господарству як білка в колесі. І гроші на вітер не викидає. У неї всього одна пристойна сукня на вихід і одна пара туфель. Ні парфуми дорогі їй не потрібні, ні помади. Вмилася зранку простою водою з милом — і вже красуня, і всім задоволена. А колишня дружина Яночка вічно вередувала і гроші тринькала
Любов вийшла з хліва з повним відром парного молока, неспішно зайшла до хати, ретельно вимила руки і процідила молоко по трилітрових банках. Прибравши відра і протерши підлогу на
Від самого ранку Олена поралася на кухні. Салати, гаряче, нарізки, холодець. Святковий торт вона спекла ще напередодні, зараз тільки дбайливо прикрасила його. Багатогодинне стояння біля плити виснажило жінку до краю. Коли нарешті стіл у вітальні був ідеально сервірований, вона стягнула з себе ненависний фартух, домашній костюм, переодягнулася в зручні джинси та тепле худі і дістала дорожню сумку, яку зібрала ще кілька днів тому
…Від самого ранку Олена поралася на кухні. Салати, гаряче, нарізки, холодець. Святковий торт вона спекла ще напередодні, зараз тільки дбайливо прикрасила його. Багатогодинне стояння біля плити виснажило жінку
— Оголосила їм: «Я вас більше тягнути не збираюся», — хитає головою Зінаїда Сергіївна. — На проїзд не дає, на телефон — теж. Навіть їсти не готує, каже, що їй салатика вистачає, а продуктів у холодильнику майже не тримає. То хлопці прибіжать до мене, я їм пісного борщику наллю, картопельки підсмажу… А що я ще можу? Кілька сотень гривень з пенсії справу не врятують
— Одного б я ще, може, якось і витягнула, — важко зітхає Зінаїда Сергіївна, розгладжуючи на столі стареньку клейонку. — А як обох? Це ж і нагодуй, і
— Ви тільки гляньте! Вони помідори ножем крають. Їх же треба тільки отак їсти! Хлопець вхопив із тарілки найбільшого помідора і смачно відкусив. Потім щедро посипав крупною сіллю і відкусив ще раз. Солодкий сік потік йому просто на футболку. — М-м-м, оце я розумію, смакота
— Мамо, ну чого ти з ним панькаєшся? Він же тобі ніхто, чужа дитина. Ти б так своїм рідним онукам, Микиті з Кирилом, раділа! Донька невдоволено відвернулася, з
— Значить так, мамо, — Женя рішуче ляснув себе по колінах. — Витираємо сльози! Зараз ми сідаємо в машину, їдемо в супермаркет і купуємо все необхідне! За квартиру відсьогодні плачу я, і зараз же перекидаю тобі на картку гроші. — Ой, дітки, та що ви! Не треба стільки! Мені б тільки продуктів трохи купити… Звісно, син нікого не слухав і зробив усе по-своєму. І повний багажник харчів привіз, і фінанси налагодив, і комуналку на себе перебрав
— Доброго здоров’ячка, Ксюшенько, як ви там? — Доброго дня, Маріє Андріївно! Та ніби все гаразд, — відказала Ксенія, помішуючи ополоником свіженький суп. — Ось, скоро будемо обідати.

You cannot copy content of this page