Незаміжні дівчата рекламного відділу підозріло подивилися на місце біля дверей: звичайний стіл і звичайне офісне крісло – нічого особливого. Тільки ось уже друга менеджерка, після того як попрацювала там, заміж вийшла і в декрет пішла
Весь відділ переїхав у новий кабінет. Дівчата швидко розібрали найкращі місця – ближче до вікна. Залишилося одне місце – майже поруч із дверима. Даша окинула кабінет поглядом і
— Копаюся собі в городі,- почав він, – і раптом бачу: рука тягнеться до яблука… і тут Рекс рвонув до хвіртки… я за ним. Вийшов, дивлюся, тікає… яблуко так і не зірвала. Хотів пригостити, але хіба наздоженеш, до того ж я того дня зі сходів упав, ногу забив, навіть накульгував, тож усе одно не наздогнав би… коротше, пригостити хотів
Як добре! Дихати, дихати, дихати! Такий аромат, тут, за містом… повітря восени буває таким незвичайним. Олена знала про це напевно, тут колись була дача її батьків. Ах, знати
Своє сімейне життя Соня могла б назвати ідеальним, якби не претензії, які невдовзі посипалися від чоловіка. То, приготувала котлети не так, як мама. То, черевики йому не почистила. То, каву неправильно зварила. То, прання вчасно не затіяла. — Мама це робила щодня! Вранці та ввечері! Чому одяг мені на вихід не готуєш? Я що маю сам у гардеробі копатися?
Софія колись до нестями мріяла вийти заміж. Боялася залишитися старою дівою. Цей страх вселила їй мати, яка з презирством ставилася до незаміжніх панянок. — Якщо заміж не вийшла,
— І пакет із продуктами син разом із дитиною колишньої привозив, коли повертав онука до неї. Фрукти, йогурти, печиво різне, інший раз і м’яса шматок хороший, ще щось, – пригадує Юлія Сергіївна. В один із таких візитів, увечері в неділю, син Юлії Сергіївни забрав від неї онука і повіз його до матері. Дорогою заїхали, як зазвичай, смаколиків різних накупили. Яке ж було здивування чоловіка, коли двері йому відчинив незнайомий мужик, у домашньому халаті й капцях
— Та вони давно розійшлися, дитині два роки було, – розповідає Юлія Сергіївна. – Ну просто неможливо було вже жити в постійних чварах. — А цікаво, через що
— А тітка, як я зрозуміла, почала маму обробляти, – каже Олена, – як же, донька від сімейних чвар і зради чоловіка рано чи пізно оговтається, а жити в маленькій квартирці з трьома онуками, які ростуть, затісно. — Я б перебралася куди-небудь, у маленьку однокімнатну нехай уже вони живуть у двокімнатній, – скаржилася Маргарита сестрі, – та нікуди. — І моя жаліслива мама вирішила: а нехай Рита перебирається в бабусину квартиру. Нехай живе
Ми роки витратили на догляд за бабусею! – розповідає Олена, – Формально за нею доглядала моя мама, але, як водиться, втягнутою в це виявилася вся сім’я. Моя сім’я,
— Ще встигнеш наплакатися. Коли він пішов від мене до тебе, знаєш, як мені тяжко було? Замкнулася, всі кватирки закрила, вікна завісила і три дні вила в подушку. Чого ж тоді не прийшла втішити мене? – Здавалося, від гучного голосу Антоніни в серванті сердито задзвеніли фужери. — Я не знала. Ти не говорила. – Галя заморгала почервонілими повіками
Антоніна жила сама, але готувала собі повний обід: суп, котлети або курку, гарнір. І навіть пекла пироги. Вона любила готувати і смачно поїсти. Часто ділилася їжею зі старенькою
Я й сама не знаю, що було б краще. Тільки… син зараз зовсім сумний. По суті, йому зараз Ніночка ця теж пропонує чужу дитину виховувати. А Катя, на мою думку, навіть і не знала сама, від кого в неї дитина. Ну допомагав би, зате батьком би себе почував, було б, заради чого на світі жити. І я до хлопчиська встигла прив’язатися, а тепер що? Нікого немає. І якщо буде, то нової невістки племінник? А це мені треба, скажи
Все вона зробила, щоб хлопчиська від нього відлучити, навиворіт виверталася. Я першу невістку не виправдовую, та ще штучка, але й друга не краща, – розповідає Інна Львівна. —
Олені мало не до заміжжя належало приходити додому не пізніше 9-ї вечора, фарбуватися мати не дозволяла, подруг у будинок водити не дозволяла. З нею істерика трапилася, коли Олена почала зустрічатися з майбутнім чоловіком, кричала, що дочка виросла дівицею легкої поведінки
Сама була свідком, як Олена матері брехала: «Мам, ну захворіла моя колега, ну що поробиш? Мені треба залишитися, зате отримаю побільше», – каже Галина про свою колегу. —
Ви ж по гроші прийшли. Гроші призначені не для того, щоб вечеряти в ресторані, а на потреби дитини, – Лера не хотіла здатися грубою, але гостя ніби змушувала відповідати їй таким чином. — Щоб закрити фінансові потреби дитини, потрібно суму в конверті помножити на двадцять. Тоді, можливо, на місяць Вітя буде забезпечений. — Я не знаю ваших витрат, але десять тисяч чудова сума
Валерія уявляла колишню дружину чоловіка такою собі пані в лахмітті в стертому до дірок взутті. У неї обов’язково має бути пучок на голові, обличчя бліде, під очима синява.
— Для мене і син, і Іринка – мої рідні діти, мамо, як ти так можеш чинити зі мною? — Це для сина обидва його рідні діти, – вважає жінка. – А в мене тільки один онук і донька невістки від першого шлюбу. Не зобов’язана я з нею сидіти, не хочу, не буду. Маю на це повне право. Я не ділю їхніх дітей, я відокремлюю свого онука, він у мене один. Крапка
Син Тамари Максимівни 4 роки тому одружився з жінкою у якої вже була дитина. У нього перший шлюб, у неї – другий. Доньці невістки Ірочці було на той

You cannot copy content of this page