Автор: Selena

Іра мовчки слухала могутнє хропіння сплячого чоловіка і похмуро розглядала стелю, пофарбовану блідо-блакитною фарбою. Чоловік виводив рулади зліва. А справа, одразу за стіною, йому басовито підспівував старенький свекор.

Олена прокинулася від звуку холодильника. Не від будильника, не від того, що Сергій вовтузився поруч — від холодильника. Дверцятами хряпнули так, як це робить людина, яка навіть не

— Мамо, а де мій подарунок? — Аліна підозріло обвела поглядом вітальню. — Щось я не бачу тієї розкішної вази, яку я тобі на ювілей привезла… Олена Павлівна

Тамара сиділа на кухні й неквапом перебирала строкату квасолю на борщ, коли до хати зайшов чоловік. Його хода була якоюсь надто різкою, аж незвичною. За тридцять п’ять років

— Приповз, як побитий собака, підібгавши хвоста… Хай і гріх так про рідного батька казати, але інакше я просто не можу, — ділиться Інна з подругою. — І

Ганна Миколаївна стояла біля хвіртки і виглядала своїх синів. Вона страшенно нервувала, неспокійно мнучи в руках білу хустинку. Боялася того, як пройде їхня зустріч. Її сини давно побили

Олені Михайлівні виповнилося шістдесят. До свого ювілею жінка готувалася ретельно: заздалегідь вимила до блиску всю квартиру, перебрала кухонні шафки, продумала святкове меню до найменших дрібниць. — Хотілося, знаєте,

Ларисі п’ятдесят три. Вона живе у затишному обласному центрі на заході України, куди колись приїхала вчитися, та так і залишилася. Свою єдину доньку, Алісу, вона піднімала на ноги

Лідія Олексіївна живе скромненько, бо ж пенсіонерка. За продуктами намагається ходити зрання, коли в крамницях діють знижки, багато чого бере по акції, а речі носить дбайливо, щоб надовго

— Боже мій, та в нас же своїх троє! Настя важко опустилася на старий диван і схопилася за голову. Федір мовчки, спідлоба глянув на дружину. — То і