Автор: Selena
— Тепер чудово розумію тих, хто в одній квартирі з родичами холодильники окремі ставить, — ділиться з подругою Раїса Дмитрівна. — Я б теж поставила, якщо чесно. —
— От чесно, я з ним жити точно не зможу, — каже Євгенія подрузі. — Бачила б ти його обличчя, пожвавився, мало не сказав «чудово». Зберегти марку зумів,
— Мамо, ну до чого тут це? — До того! — втрутився батько. — Навіщо тобі чужі проблеми? Він тебе в няньки записав? — Ви його навіть не
— Василю Івановичу, знову проспали! — голос водія автобуса звучить добродушно, але з легким докором. — Уже втретє за тиждень біжите за автобусом як угорілий. Пенсіонер у зім’ятій
— Шкода Насті, ой шкода! Уже місяць так сидить біля віконця, — намагаючись говорити якомога тихіше і трохи нахилившись у бік сусідки, сказала Марія Анатоліївна з третього поверху.
— Свекруха якраз аж рветься, буквально руки потирає: нарешті вона добереться до невихованого онука, а я, чесно кажучи, просто в жаху, — каже Оксана подрузі. — А син
— Свекруха й сама в шоці, не очікувала такого, — каже Олена. — Вона пробувала дочку якось переконати, але та затялася: «Усе має бути за законом». Олені майже
— Загалом, радіє мій майбутній свекор так, що аж гидко стає. На Павла дивлюся, а він батька навіть схвалює, — скаржиться Поліна подрузі. Поліна у вересні має вийти
— Я її, звичайно, привітала, грошенят їй на картку переказала, образилася, мабуть, що мало, — посміхається Ірина Василівна. — Ну та нічого. Я собі свято влаштувала, з ікрою
— Тільки-но я заїкнулася, що дачу треба продавати, почалося: її ж наші батьки будували, ми домовлялися. Так, домовлялися, тільки де ті домовленості? — Любов Вікторівна нервує. — Ні,