— І ось, цього безхатька рідна сестра притягла в мамину квартиру! Скомандувала мені забирати свої речі з другої кімнати, — Ірині навіть дихати важко від обурення. — І тепер я живу, як у найгіршій комуналці, з абсолютно чужою людиною. Він тільки перший тиждень тримався пристойно, а зараз… Повний набір: сморід, бруд, порожні пляшки
— Я ж не відмовляюся продавати, — ледь стримуючи сльози, бідкається Ірина. — Я просто просила почекати трохи. Мені ж зараз треба на ноги стати, нову роботу знайти,
— Чому вдома такий бардак?! Чому в холодильнику миша повісилася, нічого не наготовано?! Мама з дороги приїхала, втомлена! І взагалі, мені знову власниця дзвонила — ти якого біса за квартиру не заплатила?!
— Марічко, а чому ти за квартиру не заплатила? — пролунав із кухні невдоволений голос Ігоря. — Власниця вже мені видзвонює! Я підійшла до нього, схрестивши руки на
Відчинила двері своїм ключем… А там — дві голови на подушці. Було вже за північ. Одна голова — її чоловіка. А друга — сусідки по сходовому майданчику. Ситуація була така, що навіть придумати якесь виправдання було неможливо. — Розвернулася, поїхала до батька з мачухою
— Я ж і не кажу, що він білий та пухнастий і зовсім ні в чому не винен, — зітхає Аліна, розповідаючи про свого (тепер уже майже колишнього)
— Він, виявляється, ще й поповнення від тієї молодиці сподівається дочекатися! — ридала мати чоловіка, сьорбаючи заспокійливе на Марининій кухні. — Їй тридцять вісім, синочок від першого шлюбу в початкову школу ходить. А в мене, виходить, уже два роки роги ростуть! Зрадник… Бачити його не можу! Я ж думала, ми разом віку доживатимемо, онуків няньчитимемо, а він… Не пробачу. Ніколи в житті не пробачу
Марина була заміжня заледве три тижні, коли свекри, як сніг на голову, звалили новину: вони розлучаються. І розходилися, повірте, зовсім не мирно. Та й хіба ж можна тут
У день розпису все було тихо. Діти перевезли речі у квартиру. Після РАЦСу прийшли до Лідії Степанівни. Вона стіл накрила, борщу наварила, відбивних насмажила, квіти вручила, ще й сорок тисяч гривень синові на картку переказала — на старт сімейного життя
— Та я б і приїхала, хіба ж то відстань для матері — чотириста кілометрів? Потягом би добралася чи машину винайняла б. І на стіл би скинулася, не
У хаті Романчуків було гамірно й весело. За двома зсунутими столами зібралася вся велика родина та близькі друзі. Гуляли з розмахом — проводжали на заслужений відпочинок голову сім’ї, Валерія Івановича
У хаті Романчуків було гамірно й весело. За двома зсунутими столами зібралася вся велика родина та близькі друзі. Гуляли з розмахом — проводжали на заслужений відпочинок голову сім’ї,
— А як вона готує! Як готує! Я вже боюся, що живіт скоро собі наїм неосяжних розмірів. Мама подавала і пиріг, і кілька видів салатів у кришталі. І гаряче дістала з духовки. Із чисто відмитої духовки! Син уплітав за обидві щоки, сестра під столом мене ногою штовхала і жартувала, що вперше, здається, їсть те, що мама приготувала
— Скільки я її пам’ятаю, вона ніколи не була фанаткою домашнього господарства, — хитає головою Маргарита, розповідаючи про матір. — Молодшу сестру я вчила суп варити й оладки
— А в мене в перший рік після весілля млинець на сковорідці підгорів, так мені мозок виїли чайною ложечкою: мовляв, господиня з мене ніяка. Супи, борщі варити не вмію. І взагалі криворука
Нормальних стосунків із чоловіковою матір’ю в Ганни не було зроду. Вони у шлюбі вже вісім років, і за весь цей час жінка чула на свою адресу самі лише
Тепер пенсіонерка живе в режимі найжорсткішої економії. Оплатить комуналку, купить ліки, запасеться крупами та олією. Зрідка дозволить собі найдешевше молоко чи маргарин замість вершкового масла. Так і перебивається на кашах та картоплі з огірками, які сама ж улітку й накрутила. Шлунок за таке, звісно, не дякує, але ж що вдієш? Борг є борг
— Сиджу зараз на гречці та перловці, Валю, — зітхає Євгенія Дмитрівна, ділячись із подругою. — Отака-то біда… З’їздила, називається, на дачу, а тепер синові з невісткою ремонт
— Чому тоді, багато років тому, ніхто не вичитував нашій мамі, що так не можна з рідними дітьми чинити? Чому її не соромили? Га? Чому потім мовчали, коли вона чужу тітку взялася опікати, і та жила на всьому готовому, мов вареник у сметані? І навіть зараз вони чомусь не готові взяти ту тітку Надю до себе?
— Ми із сестрою зараз для всієї рідні — просто якісь потвори безсердечні, — гірко всміхається Алла. — Так цікаво спостерігати, як вони всі згуртувалися в єдиному пориві

You cannot copy content of this page